6-47747св13 Про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої вибухом газу - 15.01.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа - публічне акціонерне товариство "Київоблгаз" Таращанська ФЕГГ, про стягнення майнової та моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_5, поданою представником ОСОБА_6, на рішення Таращанського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року,

У липня 2010 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа - ПАТ "Київоблгаз" Таращанського ФЕГГ, про стягнення майнової та моральної шкоди.

Посилалися на те, що ОСОБА_3 на праві власності належить частина нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка ним була переобладнана під магазин і здана в оренду ОСОБА_4, який завіз товар та здійснював торгівельну діяльність.

Також вказували на те, що власником іншої частини зазначеного нежитлового приміщення є ОСОБА_5, в його частині приміщення відбувся вибух, в результаті чого згоріла вся будівля.

Посилаючись на те, що внаслідок пожежі вогнем було знищено як приміщення магазину, так і всі товарно-матеріальні цінності, що належали ОСОБА_4, а причиною пожежі стало неналежне утримання відповідачем газового обладнання, позивачі просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 118 441 грн 56 коп. на відшкодування завданої майнової шкоди та на користь ОСОБА_4 179 959 грн 56 коп. на відшкодування завданої майнової шкоди, а також просили відшкодувати по 200 000 грн моральної шкоди кожному.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 майнову шкоду в розмірі 118 441 грн. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 179 959, 56 грн, у тому числі неотриманні доходи. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року рішення Таращанського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що майнова шкода підлягає відшкодуванню, на підставі ст. ст. 1166, 1187 ЦК України. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено розмір завданої моральної шкоди, який характер та обсяг фізичних та моральних страждань вони зазнали від неправомірних дій відповідача.

Однак повністю погодитись з таким висновком судів не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. п. 1.4.3, 1.4.4 Правил безпеки систем газопостачання України (z0318-98) відповідальність за технічний стан і безпечну експлуатацію об'єктів, указаних у п. 1.1.2 цих Правил, а також побутових газових приладів і апаратів, димових і вентиляційних каналів, ущільнень вводів підземних інженерних комунікацій в будинки і будівлі покладається на їх власників.

Відповідальність за справний стан і безпечне користування газовими приладами і апаратами, що встановлені в житлових будинках державного фонду, покладається на квартиронаймачів, а в квартирах і житлових будинках, що належать громадянам на правах особистої власності, - на їх власників.

Експлуатаційні спеціалізовані підприємства газового господарства несуть відповідальність за якісне виконання робіт із технічного обслуговування і ремонту газового обладнання та газопроводів, а також своєчасне виконання заявок на усунення несправностей у системах газопостачання.

Відповідно до висновку № 3438 судової трасологічної експертизи від 26 червня 2009 року досліджувана газова плита "Gеfеst Брест" у момент пожежі до труби газопостачання загальноприйнятим способом приєднана не була, що свідчить про те, що газова плита до труби газопостачання була приєднана неправильно ( а.с. 51-53).

Відповідно до висновку експерта № 16-в від 15 грудня 2008 року найбільш імовірним механізмом виникнення пожежі, що сталася 30 червня 2007 року близько 3:00 год. в АДРЕСА_1 в приміщенні кафе "Дарія" є виникнення короткого замикання, яке могло стати під час спрацювання пускозахисного реле холодильника, що призвело до вибуху з подальшим розповсюдженням горіння вибухонебезпечної концентрації суміші побутового газу та повітря, яка утворилася при витіканні побутового газу через негерметичні сполучення або відкриті незапалені (або що погасли) горілки газової плити, або внаслідок пошкодження герметичності газопровідної мережі, що проходила в кухні. ( а.с. 54-58)

Судом також встановлено, що 12 березня 2009 року Таращанським РВ ГУ МВС України в Київській області було проведено виїмку документів із Таращанської ФЕГГ ВАТ "Київоблгаз" по встановленню газового обладнання в кафе "Дарія", газопостачанню кафе "Дарія" та здійснення перевірок його технічного стану службовими особами Таращанської ФЕГГ, а саме: робочий проект, виконавча документація на газовий ввід у внутрішньо-будинковий газопровід низького тиску на кафе "Дарія"; договір на виконання технічного обслуговування системи газопостачання на опалювальний період 2008-2009 років; акт перевірки та очистки димових та вентиляційних каналів за 2008-2009 роки; розпорядження СПД ОСОБА_5 про призначення відповідального за газове господарство ОСОБА_5 на 2008-2009 роки; акт перевірки повітрообміну та ін.

У вилучених матеріалах відсутні відомості про відповідальну особу за техніку безпеки газового обладнання в кафе "Дарія", а також договір на виконання технічного обслуговування системи газопостачання станом на 30 червня 2007 року ( а.с. 89).

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що на порушення вимог ст. ст. 10, 212- 214 ЦПК України суди не з'ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Суди не повно з'ясували обставини в справі та на порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України не перевірили доводи сторін, неправильно застосували норми чинного матеріального права, а тому постановили хибне рішення.

Згідно із ч. 1 ст. 179 цього ж Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув, не уточнив підстави позову, та чи регулює спірні правовідносини ст. 1187 ЦК України, і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником ОСОБА_6, задовольнити частково.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 25 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 10 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.