Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Євтушенко О.І.

суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,

Журавель В.І., Ситнік О.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 23 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2013 року,

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь 9 700,35 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 10 000 грн моральної шкоди та 5 318,81 грн понесених судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідачка 17 вересня 2010 року о 16:20 год. по вул. Чмоли, 1 у м. Львові, керуючи автомобілем марки "Хонда", д.н.з. НОМЕР_3, не врахувала дорожньої обстановки та її змін, під час розвороту не переконалась, що це буде безпечним та не дала дорогу зустрічному автомобілю, внаслідок чого здійснила зіткнення з автомобілем марки "Део Ланос", д.н.з. НОМЕР_2 під його (позивача) керуванням.

В результаті ДТП транспортні засоби отримали технічні пошкодження.

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2012 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Посилаючись на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він поніс майнові збитки, які становили сплату послуг евакуатора за транспортування його пошкодженого автомобіля до спецмайданчика ДАІ та до СТО - 500 грн, за збереження транспортного засобу на спецмайданчику ДАІ - 4 760,35 грн, дії, пов'язані з проведенням товарознавчої експертизи (розбір двигуна) - 4440 грн, витрати на правову допомогу 3 390 грн, витрати за проведення транспортно-трасологічного дослідження - 1 699,40 грн, просив задовольнити позов.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 23 квітня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення та ухвалу судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам постановлені у справі судові рішення не відповідають.

Судами під час розгляду справи встановлено, що 17 вересня 2010 року о 16-20 год. по вул. Чмоли, 1 у м. Львові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки "Хонда", д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 та "Део Ланос", д.н.з. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, у результаті чого зазначені транспортні засоби зазнали технічних пошкоджень.

Вказана дорожньо-транспортна пригода сталась з вини ОСОБА_4, яка, в порушення пунктів 10.,10.4, 12.3 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) , не врахувала дорожньої обстановки та її змін, під час розвороту не переконалась, що це буде безпечним та не дала дорогу зустрічному автомобілю.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 03 травня 2012 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Постановою апеляційного суду Львівської області від 19 вересня 2012 року скасовано постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 03 травня 2012 року, провадження в справі закрито у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що позивач не має права на відшкодування шкоди, оскільки він не є власником пошкодженого автомобіля, а право на відшкодування шкоди, заподіяної майну, має лише власник цього майна.

Крім того, суди вважали, що кошти, сплачені на транспортування пошкодженого транспортного засобу та його зберігання, можуть бути відшкодовані страховиком, яким застраховано відповідальність відповідачки.

З такими висновками погодитись не можна, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що ОСОБА_3 не є власником автомобіля "Део Ланос", д.н.з. НОМЕР_2, який зазнав технічних ушкоджень під час ДТП, що сталася 17 вересня 2010 року, й керував зазначеним транспортним засобом на підставі довіреності.

Внаслідок ДТП він зазнав легких тілесних ушкоджень, поніс витрати у зв'язку з оплатою послуг евакуатора та проведення експертизи.

Також установлено, що страховою компанією ПАТ "Українська страхова компанія", якою на момент настання пригоди на підставі договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності від 23 березня 2010 року була застрахована відповідальність відповідачки, здійснено виплату власнику транспортного засобу марки "Део Ланос", д.н.з. НОМЕР_2, страхового відшкодування за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 17 вересня 2010 pоку в сумі 20 168,00 грн.

Разом із тим, розглядаючи спір, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що право на відшкодування шкоди має особа, яка хоч і не є власником пошкодженого майна, але здійснює його експлуатацію на праві повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо).

Також у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України судом при вирішенні спору не з'ясовано підстави покладення на відповідача відповідальності, суд не визначився із характером спірних правовідносин, не дав їм оцінки та не вирішив, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Незастосування судом закону, що підлягає застосуванню, призвело до безпідставного звільнення винної особи від відповідальності за заподіяну шкоду.

Крім того, оскільки відповідальність ОСОБА_4 була застрахована, суду слід було обговорити питання про залучення страхової компанії ПАТ "Українська страхова компанія" до участі у справі й з урахуванням ст. 1194 ЦК України та умов договору страхування вирішити спір.

Перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на зазначене також уваги не звернув, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив, допущені місцевим судом помилки не виправив, залишивши його без змін.

За таких обставин, коли фактичні обставини належним чином не встановлені, ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 23 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 18 жовтня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.