6-36179св13 Про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - 15.01.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 25 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 02 липня 2013 року,

У березні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідач неодноразово у присутності мешканців міста Ватутіне безпідставно обзивав її нецензурними словами, погрожував розправою та поширював відносно неї неправдиву, наклепницьку інформацію про те, що вона як депутат Ватутінської міської ради вимагає перейменувати місто Ватутіне у місто Петлюрівськ.

Посилаючись на те, що діями відповідача було підірвано її авторитет як депутата Ватутінської міської ради серед виборців, поставлено під сумнів її добропорядність, чесність в роботі та спілкуванні з виборцями, порушено її законні права, принижено її честь, гідність, ділову репутацію та завдано тяжких моральних страждань, ОСОБА_1 просила визнати поширення інформації ОСОБА_2 07 березня 2013 року о 15 год. 20 хв. в будинку культури міста Ватутіне та 10 березня 2013 року о 09 год. 30 хв. на колгоспному ринку по вулиці Калініна, 23 у місті Ватутіне, щодо того, що вона вимагає та буде сприяти у перейменуванні назви міста Ватутіне на місто Петлюрівськ наклепницькою, та такою, що не відповідає дійсності, принижує її честь, гідність та ділову репутацію; визнати нецензурні та образливі висловлювання відповідача на її адресу та погрози розправою такими, що ображають її честь, гідність та притягнути відповідача до відповідальності; зобов'язати ОСОБА_2 на шпальтах газети "Місто робітниче" спростувати неправдиву інформацію, яка є наклепницькою, що вона вимагає перейменуванні назву міста Ватутіне на місто Петлюрівськ у місячний термін після вступу рішення в законну силу; визнати нецензурні та образливі висловлювання відповідача ОСОБА_2 на її адресу, які були висловлені 29 березня 2013 року у сесійній залі Ватутінської міської ради такими, що принижують її честь та гідність, а також стягнути з відповідача на її користь 4 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди та відшкодувати понесені нею судові витрати.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 25 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 02 липня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано поширення інформації ОСОБА_3 07 березня 2013 року о 15 год. 20 хв. в будинку культури міста Ватутіне та 10 березня 2013 року о 9 год. 30 хв. на колгоспному ринку по вулиці Калініна, 23 у місті Ватутіне, щодо того, що ОСОБА_1 вимагає та буде сприяти у перейменуванні міста Ватутіне на назву міста Петлюрівськ наклепницькою та такою, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1

Визнано нецензурні та образливі висловлювання ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1 29 березня 2013 року в сесійній залі Ватутінської міської ради такими, що принижують її честь та гідність.

Визнано нецензурні та образливі висловлювання ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_1, висловлювання відповідачем погроз на адресу позивача такими, що ображають честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1

Зобов'язано ОСОБА_2 на шпальтах газети "Місто робітниче" спростувати неправдиву інформацію, яка є наклепницькою, що ОСОБА_1 вимагає перейменування міста Ватутіне у місто Петлюрівськ у місячний термін після вступу рішення у законну силу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 тис. грн.. на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і закрити провадження у справі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі рішення суду зазначеним вимогам закону не відповідають.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач розповсюджував неправдиві відомості відносно позивача, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію, погрозами, нецензурними та образливими висловлюваннями порушив законне право позивача на повагу до власної честі та гідності, що призвело до змушених змін у житті позивача та завдало останній моральних страждань.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна.

Відповідно до ст. ст. 94, 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Разом із тим, за змістом зазначених норм законодавства, кожному гарантується право на свободу висловлення поглядів, у тому числі, право поширювати інформацію без втручання органів державної влади, за умови, що вони діють добросовісно і надають правильну і достовірну інформацію, не завдаючи при цьому шкоди репутації окремих осіб і не порушуючи їх прав.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) , недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Судом встановлено, що сторони у справі є депутатами Ватутінської міської ради 6 скликання.

Відповідач ОСОБА_2 неодноразово у людних містах, висловлював на адресу позивача образи та поширював наклепницьку, неправдиву інформацію відносно неї та голови міської політичної партії ВО "Батьківщина" - ОСОБА_4 щодо вимагання перейменування міста Ватутіне на місто Петлюрівськ, використовуючи нецензурні слова та погрожуючи.

За змістом ч. 3 ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Згідно з частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

З огляду на приписи ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їхньої відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Вирішуючи спір, суди не звернули уваги на необхідність розрізняти факти та оціночні судження і не врахували, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - неможливо.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і всебічно здійснювати своє особисте немайнове право.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій у порушення приписів ст. ст. 212 - 214, 303 ЦПК України на зазначене уваги не звернули, не визначилися із характером інформації, яка на думку позивача ОСОБА_1 стосується її особисто та є наклепницькою і недостовірною, не з'ясували, чи є така інформація фактичними твердженнями, які підлягають перевірці на предмет їх достовірності, та у разі доведеності їх недостовірності підлягають спростуванню відповідно до вимог ст. 277 ЦК України, чи є вона оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню, чи стосується вказана інформація безпосередньо позивача та чи порочить ця інформація її честь, гідність та ділову репутацію та чи завдає вона шкоди особистим правам останньої.

З урахуванням наведеного суди дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання інформації неправдивою та її спростування, визнання висловлювань образливими й такими, що порочать честь, гідність й ділову репутації, а також про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, які є похідними вимогами.

Також судами взагалі не вмотивовано висновок щодо розміру морального відшкодування з урахуванням характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Таким чином, неповно з'ясувавши дійсні обставини справи, не давши належної оцінки доказам, суди допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.