Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ситнік О.М., суддів: Дем'яносова М.В., Євтушенко О.І., Євграфової Є.П., Касьяна О.П., розглянувши заяву представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року у справі за позовом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області до ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_6, про знесення самовільно побудованого житлового будинку та стягнення витрат, пов'язаних із знесенням самовільно збудованої будівлі,

Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов'язати ОСОБА_8 знести самовільно побудований житловий будинок АДРЕСА_1 та зобов'язати її компенсувати витрати, пов'язані із знесенням самовільно збудованої будівлі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час перевірки позивачем 17 червня 2011 року ОСОБА_8 видано припис про порушення нею за адресою: АДРЕСА_1 вимог ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ст. 29 Закону України "Про планування і забудову території", який у встановлений строк відповідачкою не виконано.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 травня 2013 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року, подана з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме: ч. 7 ст. 376 ЦК України.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник наводить:

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2013 року, постановлену за результатами розгляду справи за позовом про знесення самочинного будівництва, зобов'язання вчинити дії по відновленню приміщень та приведення земельної ділянки у придатний для користування стан.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про знесення самочинного будівництва, зобов'язання вчинити дії по відновленню приміщень та приведення земельної ділянки у придатний для користування стан, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 липня 2013 року керувався положеннями ч. ч. 1, 7 ст. 376, ст. 391 ЦК України та врахував висновок судової будівельно-технічної експертизи від 28 вересня 2012 року № 12687/11-42, згідно з яким ОСОБА_6 самовільно без розробки і погодження в установленому законом порядку проектної документації виконав будівельні роботи з реконструкції житлового будинку, пов'язані із спорудженням прибудов до нього на земельній ділянці позивача.

Погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у позові, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 18 вересня 2013 року, яку просить переглянути заявник, керувався ч. ч. 1, 7 ст. 376 ЦК України та тим, що у матеріалах справи відсутні дані про те, що неможлива перебудова житлового будинку АДРЕСА_1 області відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, а також відсутні докази, що ОСОБА_8 відмовляється від такої перебудови.

Згідно із п. 6 Постанови під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Із огляду на те, що наведені заявником доводи містять ознаки, які згідно з вимогами ст. 355 ЦПК України є підставою для перегляду судових рішень, а саме: неоднакове застосовування положень ч. 7 ст. 376 ЦК України, тому вказану справу необхідно допустити до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів

Справу за позовом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області до ОСОБА_8, третя особа - ОСОБА_6, про знесення самовільно побудованого житлового будинку та стягнення витрат, пов'язаних із знесенням самовільно збудованої будівлі, за заявою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2013 року допустити до провадження Верховного Суду України.

Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї матеріалами надіслати до Верховного Суду України протягом п'яти днів.

Ухвала оскарженню не підлягає.