Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., Макарчука М.А., Матвєєвої О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_5 про припинення договору поруки,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі представника за довіреністю Шуліки Аліни Володимирівни на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2013 року,

У червні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_5, в якому просив припинити поруку за договором поруки № 269-2 від 04 лютого 2008 року, укладеним між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк".

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04 лютого 2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_5 укладено кредитну угоду, відповідно до умов якої відповідач зобов'язався надати позивачу кредит у розмірі 11 000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15 % та строком повернення до 04 лютого 2012 року.

Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаною кредитною угодою між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Вказав, що банком 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 15 % до 24 % річних, про що банком 08 січня 2009 року було направлено повідомлення позичальнику.

Позивач зазначив, що як договором поруки так і кредитною угодою не передбачено підвищення банком відсоткової ставки в односторонньому порядку, а додаткова угода про погодження збільшення відсоткової ставки між ним та банком не укладалась, у зв'язку з чим просив задовольнити позов у повному обсязі.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Визнано припиненим з 01 лютого 2009 року договір поруки № 269-2 від 04 лютого 2008 року, укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_4

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ПАТ КБ "Приватбанк" - Шуліка А.В., мотивуючи свої доводи неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення ОСОБА_4 на касаційну скаргу, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що при укладенні договору поруки поручитель погодився з умовами основного договору щодо збільшення розміру процентної ставки та зобов'язався відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку, що пунктом 12 договору поруки чітко визначена необхідність узгодження з поручителем змін та доповнень до договору поруки, унаслідок яких збільшується відповідальність останнього, а тому порушення цих умов відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України тягне припинення поруки.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом апеляційної інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі представника за довіреністю Шуліки Аліни Володимирівни відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.