Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євграфової Є.П.,

суддів: Горелкіної Н.А., Журавель В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада, ЛКП "№ 504", про усунення перешкод і захист права власності шляхом знесення самочинного будівництва; за позовом третьої особи Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ЛКП "№ 504", ОСОБА_1, про приведення господарської споруди до попереднього стану,

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, Львівська міська рада, ЛКП "№ 504", про усунення перешкод і захист права власності шляхом знесення самочинного будівництва.

Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради заявила позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ЛКП "№ 504", ОСОБА_1, про приведення господарської споруди до попереднього стану.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 17 червня 2013 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позов Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_2 привести до попереднього стану господарську споруду - сарай літ. "Б", що знаходиться на АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом на будинок від 25 січня 1992 року.

Зобов'язано ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_2 у приведенні до попереднього стану господарської споруди - сараю літ. "Б", що знаходиться на АДРЕСА_1.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Розглядаючи позов Личаківської районної адміністрації в межах заявлених вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що в силу ч. 1 ст. 376 ЦК України слід зобов'язати ОСОБА_2 привести до попереднього стану господарську споруду - сарай літ. "Б", що знаходиться на АДРЕСА_1 згідно з технічним паспортом на будинок від 25 січня 1992 року, оскільки будівництво проведено з істотним порушенням будівельних норм і правил. Натомість, ОСОБА_3, яка не здійснювала самочинне будівництво, але є співвласником сараю, суд зобов'язав не чинити перешкод ОСОБА_2 у приведенні до попередні нього стану цієї господарської споруди.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1, то остання на обґрунтування свого позову не представила суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували підставність її вимог про усунення перешкод у здійсненні права власності. Так, ОСОБА_1 не довела обставин про порушення інсоляційного режиму її житла. Оцінюючи в сукупності висновок спеціаліста та висновок експертизи з даного питання, судом встановлено, що надбудова над сараєм не порушує інсоляційний режим квартир першого і другого поверхів в житловому будинку АДРЕСА_2, де проживає позивач, а погіршує світловий режим в житловій кімнаті першого поверху літ. 7, однак в цілому часткове затінення цієї кімнати не приведе до порушення норми інсоляції у квартирі, що відповідає нормам ДБН 360-92, пп. 10.30, 10.31.

Дослідження експерта щодо порушення протипожежних та санітарних норм самочинного будівництва по відношенню до будинку позивача суд оцінив критично, оскільки дослідження проводилося методом візуального огляду з місця знаходження будинку АДРЕСА_2 та фотографування об'єкта з подальшим зіставленням отриманих даних з матеріалами справи.

Наступна експертиза проведена не була у зв'язку з відсутністю позивача. Крім того, позивач не навела обставин, яким чином самочинне будівництво загрожує її життю.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що зазначені судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 17 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.