Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М.,

Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Ерідан" про розірвання договору № 1/08 на пайову участь у будівництві від 14 квітня 2008 року та стягнення коштів,

за касаційною скаргою приватного підприємства "Ерідан" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року,

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПП "Ерідан" про розірвання договору № 1/08 на пайову участь у будівництві. Під час розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та просив розірвати договір на пайову участь у будівництві № 1/08, стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 5 595 100 грн., що станом на 18 квітня 2013 згідно з офіційним курсом НБУ становить 700 000 доларів США, 167 853 грн неустойки та збитки відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Посилався на те, що 14 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1/08 на пайову участь у будівництві, згідно з п. 2.1 якого відповідач зобов'язувався своїми силами і засобами за рахунок коштів позивача збудувати та передати у приватне володіння позивача об'єкт будівництва, а позивач зобов'язався забезпечити відповідне фінансування об'єкта будівництва, згідно з графіком фінансування та прийняти його у приватне володіння на умовах вказаного договору. Об'єктом будівництва відповідно до п. 1.1 договору є частина офісних приміщень адміністративної будівлі офісного центру і пункту технічного обслуговування автомобілів по АДРЕСА_1.

Згідно з п. 4 договору термін завершення будівництва офісного центру, частиною якого є об'єкт будівництва, за цим договором встановлюється до 28 лютого 2009 року.

Додатками № 1 та № 2 до договору між сторонами досягнуто згоди щодо вартості квадратного метра загальної площі будівництва та графіка фінансування об'єкту будівництва, а саме, позивач здійснює фінансування за період з 30 квітня 2008 року по 30 грудня 2008 року на загальну суму 700 000 дол. США за курсом НБУ в національній валюті на день внесення грошових коштів. На виконання умов вказаного договору позивачем за період з 18 квітня 2008 року по 17 грудня 2008 року сплачено 3 629 000 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав та не передав у визначений строк об'єкт будівництва позивачу, що є підставою для розірвання договору та стягнення сплачених коштів.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Розірвано договір № 1/08 на пайову участь у будівництві між ОСОБА_3 та ПП "Ерідан" від 14 квітня 2008 року. Стягнуто з ПП "Ерідан" на користь ОСОБА_3 5595100 грн, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 700 000 доларів США. Стягнуто з ПП "Ерідан" на користь ОСОБА_3 3 441 грн судового збору та 114,7 грн судового збору за подачу заяви про забезпечення позову, а всього 3 555,70 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ПП "Ерідан" просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити за спливом строку позовної давності, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що що між позивачем та відповідачем 14 квітня 2008 року укладено договір № 1/08 на пайову участь у будівництві (далі договір). Отже, уклавши договір інвестування у нерухомість та управління майном, позивач та відповідач стали учасниками інвестиційного процесу, і правовідносини, що виникли між ними, регулюються спеціальними законами, зокрема, Законом України"Про інвестиційну діяльність" (1560-12) та "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" (978-15) , які встановлюють загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва обєкта нерухомості та особливості управління цими коштами.

Відповідно до п. 2.1 договору відповідач зобов'язував своїми силами і засобами (самостійно чи за допомогою третіх осіб) за рахунок коштів позивача збудувати та передати у приватне володіння позивачеві об'єкт будівництва, а позивач зобов'язував забезпечити відповідне фінансування об'єкта будівництва, згідно з графіком фінансування (додаток № 1 до даного договору) та прийняти його у приватне володіння. Всього згідно з додатком № 1 до договору позивач зобов'язаний був перерахувати відповідачу 700 000 дол. США за курсом НБУ в національній валюті на день внесення грошових коштів.

На виконання умов договору платіжними дорученнями № 1 від 18 квітня 2008 року на суму 100 4000 грн, № 2 від 20 травня 2008 року на суму 500 000 грн, № З від 25 червня 2008 року на суму 500 000 грн, № 4 від 30 липня 2008 року на суму 250 000 грн, № 5 від 29 серпня 2008 року на суму 250 000 грн, № 6 від 9 вересня 2008 року на суму 500 000 грн, № 7 від 14 листопада 2008 року на суму 295 000 грн, № 8 від 17 грудня 2008 року на суму 33 000 грн позивачем перераховано всього 3 629 000 грн, що за офіційним курсом НБУ на день внесення грошових коштів склало 700 000 дол. США.

Таким чином, судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 5.1 договору даний договір може бути розірваний тільки за згодою сторін, або згідно з чинним законодавством. У разі невиконання своїх зобов'язань стороною-1 або стороною-2, сторони віршують питання шляхом переговорів з складанням додаткової угоди.

Відповідно до п. 5.2 договору у разі розірвання договору стороною - 1 або стороною - 2, сторона-1 (відповідач) протягом тридцяти банківських днів повертає стороні - 1 (позивачу) сплачені нею кошти.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 13 травня 2009 року у справі № 19/67 визнано право власності за відповідачем на будівлю офісного центру і пункту технічного обслуговування автомобілів загальною площею 44 885,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, а 23 вересня 2009 року Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна видано реєстраційне посвідчення про право власності ПП "Ерідан" на вказаний об'єкт нерухомості. Крім цього, представником відповідача надано суду копію витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23 квітня 2012 року, з якого вбачається, що крім 78/100 частини об'єкта нерухомості, які належать відповідачу, 15/100 частин зареєстровано на праві власності за ТОВ "Медичне консалтингове агентство", 7/100 частини зареєстровано на праві власності за ТОВ "Агроінвест Консалтинг".

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, строк здачі в експлуатацію та передачі позивачу визначеної договором частини офісних приміщень адміністративної будівлі офісного центру і пункту технічного обслуговування автомобілів по АДРЕСА_1 сплинув і до теперішнього часу умови договору відповідачем не виконано, що є істотним порушенням умов договору, а тому є підстави для розірвання договору та повернення сплачених коштів.

Встановлено й вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Зокрема правильним є посилання на норми ст. 526, 610, 611 ЦК України. Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, таким чином, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

На підставі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу приватного підприємства "Ерідан" відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.