Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І., суддів: Євграфової Є.П., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління у м. Києві, приватного підприємства "Нива-В.Ш.", ОСОБА_7, третя особа - відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк", про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, за касаційною скаргою представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року,

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 24 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_9 вчинений виконавчий напис № 6107, відповідно до якого було звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1. 22 серпня 2011 року між відділом державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві) в особі приватного підприємства "Нива-В.Ш." (далі - ПП "Нива-В.Ш") та ОСОБА_7 на прилюдних торгах був укладений договір купівлі-продажу цієї квартири.

Вказував, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 18 липня 2012 року виконавчий напис № 6107 визнано таким, що не підлягає виконанню, тому вважав укладений на прилюдних торгах договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 таким, що суперечить вимогам ст. 35 Закону України "Про іпотеку" та п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та просив визнати його недійсним. Також просив визнати недійсним свідоцтво про придбання ОСОБА_7 з прилюдних торгів квартири АДРЕСА_1, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 31 серпня 2011 року і зареєстроване у реєстрі за № 3148.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена частково.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керувався тим, що визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не є порушенням встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та не є підставою для визнання укладеної на торгах угоди недійсною. Відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

Із такими висновками судів погодися не можна з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Встановлено, що на забезпечення виконання кредитних договорів від 14 березня 2007 року № 07М8-05 та № 07/19-05 між ОСОБА_6 та відкритим акціонерним товариством "ВіЕйБіБанк" був укладений договір іпотеки від 15 квітня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_6 передав у іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

24 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_9 був вчинений виконавчий напис № 6107, на підставі якого звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1.

22 серпня 2011 року між ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві в особі ПП "Нива-В.Ш." та ОСОБА_7 на прилюдних торгах був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який був оформлений протоколом про проведення прилюдних торгів від 22 серпня 2011 року.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22 серпня 2011 року, ОСОБА_6 керувався вимогами ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених ч. ч. 13, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Виходячи із аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Таким чином, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину (ст. ст. 203, 215 ЦК України).

У ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, наведено вичерпний перелік позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, а саме:

передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено.

Згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису 24 жовтня 2008 року звернення стягнення на предмет забезпечуваного обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса вказаною статтею передбачено не було, тому будь-які дії, які провадилися на виконання виконавчого напису нотаріуса від 24 жовтня 2008 року, суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

У п. 1.1 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна визначено умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства.

Тобто підставою для проведення прилюдних торгів є саме звернення стягнення на нерухоме майно.

Інших підстав проведення прилюдних торгів Тимчасовим положенням не передбачено. За відсутності відкритого виконавчого провадження проведення прилюдних торгів відповідно до Тимчасового положення не можливо.

Отже, враховуючи правову позицію, висловлену у постанові Верхового Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною у судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. ч. 13, 5, 6 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, та зважаючи, що рішенням суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню від 18 липня 2012 року, встановлено порушення порядку вчинення виконавчого напису, суди першої та апеляційної інстанцій мали надати правову оцінку зазначеним обставинам, однак не звернули на них уваги при ухваленні судових рішень.

На порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суди не з'ясували, чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) та зареєстрованого в зазначеному міністерстві 02 листопада 1999 року за № 745/4038, та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Судами порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 335, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 11 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 03 вересня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарження не підлягає.