6-13833св13 Про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП - 25.12.2013 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", Страхової компанії "Аско-Донбас Північний", ОСОБА_7, третя особа - публічне акціонерне товариство "Плюс Банк", про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Луганської області від 20 червня 2013 року,

У квітні 2011 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 15 лютого 2011 року приблизно о 15 годині відповідач ОСОБА_7, керуючи технічно-справним автомобілем "Chery-Amulet" реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись автошляхом Т-1320, сполученням Георгіївка-Ровеньки, виїхав на полосу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем "Ssang-Yong Kyron" реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, що рухався в протилежному напрямку. Згідно з висновком автотехнічної експертизи № 73/6 від 19 квітня 2011 року відповідач ОСОБА_7 мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів, діючи у відповідності з вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху України (1306-2001-п) . Неправомірні дії відповідача ОСОБА_7 знаходились з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 175 від 15 квітня - 13 травня 2011 року позивачу були спричинені тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Відповідно до висновків автотоварознавчої експертизи № 3259/ЭМ від 05 травня 2011 року розмір матеріальної шкоди завданої позивачу пошкодженням автомобіля складає 167157 грн. На момент скоєння ДТП у відповідача ОСОБА_7 був укладений договір з СК "Аско-Донбас Північний" про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4208244 від 24 вересня 2010 року, відповідно до умов якого СК "Аско-Донбас Північний" має відшкодувати позивачу матеріальні збитки в межах, передбачених договором лімітів.

В результаті отримання позивачем тілесних ушкоджень, він поніс витрати на лікування в сумі 2695,59 грн. Відповідно до умов кредитного договору № 910.72103 від 09 серпня 2010 року, укладеного між позивачем та ПАТ "Банк Плюс", позивач отримав від банку кредит на придбання автомобіля "Ssang-Yong Kyron" реєстраційний номер НОМЕР_2. Між позивачем та ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ 003521 від 09 серпня 2010 року, відповідно до умов якого страхова сума складає 191900,00 грн, а вигодонабувачем є ПАТ "Плюс Банк". Позивач зазначає, що неодноразово звертався до ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" з вимогами провести страхові виплати, однак вказані звернення були залишені без реагування. У зв'язку з цим позивач просить стягнути на його користь матеріальну та моральну шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року позов ОСОБА_6 задоволено частково: зобов'язано ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" виконати виплату страхової суми на користь третьої особи - ПАТ "Плюс Банк" відповідно до умов договору № АМ 003521 від 09 серпня 2010 року; стягнуто з СК "Аско-Донбас Північний" на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 2 695,59 грн; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 102 860,65 грн; стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 30 000 грн; стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", СК "Аско-Донбас Північний" та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу в розмірі 4 000 грн: по 1 333,33 грн з кожного.

Рішенням апеляційного суду Луганської області від 20 червня 2013 року рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року змінено, зменшено розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6 до 10 000 грн. Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 12 листопада 2012 року в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 102 860,65 грн та стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", Страхової компанії "Аско-Донбас Північний" та ОСОБА_7 витрат на правову допомогу в розмірі 4 000 грн: по 1 333,33 грн з кожного і зобов'язання ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" виконати виплату страхової суми на користь третьої особи - ПАТ "Банк Плюс" відповідно до умов договору № АМ003521 від 09 серпня 2010 року скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, виходив з наступного:

- матеріальна шкода в розмірі 102 860,65 грн підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_7 в повному обсязі, оскільки ці кошти, суми яких підтверджені наданими суду квитанціями, були витрачені позивачем при придбанні автомобіля, який був фактично знищений в результаті винних злочинних дій відповідача, а тому є витратами, які позивач поніс внаслідок вказаного ДТП;

- витрати на лікування, які поніс позивач ОСОБА_6 в сумі 2695,59 грн підлягають стягненню зі Страхової компанії "Аско-Донбас Північний" відповідно до умов договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4208244 від 24 вересня 2010 року, укладеного між ОСОБА_8 та Страховою компанією "Аско-Донбас Північний";

- позивач, як особа, яка уклала договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ 003521 від 09 серпня 2010 року має право вимагати виконання договору на користь вигодонабувача ПАТ "Банк Плюс" від страховика ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" в розмірі встановленої в договорі страхової суми;

- на підставі ст. 1167 ЦК України, з урахуванням характеру діяння особи, що причинили шкоду, фізичних і моральних страждань позивача, підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди;

- в рахунок повернення судових витрат підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу.

Змінюючи рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_6, апеляційний суд враховував характер та обсяг моральних страждань позивача у зв'язку із пошкодженням його майна та виходив з вимог розумності, виваженості та справедливості. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу, апеляційний суд виходив з того, що витрати, які поніс позивач не є шкодою, яка була заподіяна в результаті ДТП, а в матеріалах справи відсутні обчислення витрат на правову допомогу, що унеможливлює визначити обґрунтованість позовних вимог.

Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судом встановлено, що 15 лютого 2011 року о 15 годині на автошляху Т-1320, сполученням Георгіївка-Ровеньки відбулась ДТП за участю автомобілів позивача ОСОБА_6 та відповідача ОСОБА_7, внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні ушкодження, а сам позивач отримав ушкодження здоров'я.

Висновком автотехнічної експертизи № 73/6 від 19 квітня 2011 року та постановою Антрацитівського міськрайонного суду від 12 вересня 2011 року встановлені вина і причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 175 від 15 квітня - 13 травня 2011 року позивачу були спричинені тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Відповідно до висновків автотоварознавчої експертизи № 3259/ЭМ від 05 травня 2011 року розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу пошкодженням автомобіля складає 167157 грн.

09 серпня 2010 року між ОСОБА_6 та укладено кредитний договір № 910.72103, відповідно до умов якого ОСОБА_6 отримав кредит на придбання автомобіля "Ssang-Yong Kyron" реєстраційний номер НОМЕР_2.

09 серпня 2010 року між ОСОБА_6 та ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № АМ 003521, відповідно до умов якого страхова сума складає 191900 грн, вигодонабувачем є ПАТ "Плюс Банк".

Відповідно до умов договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4208244 від 24 вересня 2010, укладеному між Страховою Компанією "Аско-Донбас Північний" та ОСОБА_7, страхова компанія має зобов'язання відшкодувати потерпілій стороні матеріальні збитки в межах, передбачених договором лімітів.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 матеріальної шкоди в розмірі 102860,65 грн, яка складається з: 47975 грн - кошти, сплачені позивачем в якості частини ціни автомобіля; 600 грн - кошти, сплачені позивачем за автотоварознавчу експертизу; 13855 грн - сума, сплачена позивачем за договором страхування; 4490,49 - сума, сплачена позивачем за банківські послуги; 100 грн - сума, сплачена позивачем за реєстрацію обтяження рухомого майна; 700 грн - сума, сплачена позивачем за нотаріальні послуги; 35 140,16 грн - сума, сплачена позивачем в якості платежів за кредитним договором, обґрунтовано виходив з того, що вказані кошти не є ані реальними збитками, ані упущеною вигодою в розумінні ст. 22 ЦК України, тобто не є шкодою, яка була завдана позивачу в результаті ДТП.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави" (590-2006-п) затверджено граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних справ. Додатком до даної постанови встановлено, що розмір компенсації витрат, пов'язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати пов'язані, з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні обчислення витрат на правову допомогу з розрахунку 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати особи, яка надає правову допомогу за годину її роботи, апеляційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 в цій частині.

Проте, апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про зобов'язання ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" виконати виплату страхової суми на користь третьої особи - ПАТ "Плюс Банк" відповідно до умов договору № АМ003521 від 09 серпня 2010 року, не навів жодних доводів та підстав такої відмови, не перевірив, чи наділений страхувальник ОСОБА_6 правом вимагати від страхувальника ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" виконання договору на користь вигодонабувача ПАТ "Плюс Банк".

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року (v0004700-95) (далі - Постанова) суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пункті 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Однак, суд апеляційної інстанції, визначивши розмір відшкодування позивачу моральної шкоди в 10000 грн., не навів у рішенні достатніх мотивів для такого висновку з огляду на засади розумності й виваженості, не мотивував, у чому помилився місцевий суд, визначивши розмір відшкодування моральної шкоди в 30 000 грн.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Апеляційного суду Луганської області від 20 червня 2013 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, детально перевірити доводи апеляційної скарги, заперечення щодо неї, чи правильно встановлені судом першої інстанції всі дійсні обставини справи, чи дана відповідна оцінка зібраним по справі доказам, чи правильно застосовані норми матеріального права; чи відповідають висновки суду обставинам справи; навести відповідні мотиви, з яких виходить суд при постановленні ухвали чи рішення,чому задовольняє чи відхиляє ті чи інші доводи апеляційної скарги відповідно до вимог ст ст. 315, 316 ЦПК України.