Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Гримич М.К., Остапчука Д.О.,

Умнової О.В. Фаловської І.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" про стягнення страхового відшкодування за касаційними скаргами приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 01 жовтня 2013 року,

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 08 вересня 2009 року за договором добровільного страхування застрахував свій автомобіль марки Suzuki Grand Vitara у приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ "СК "ПЗУ Україна"). 17 грудня 2009 року стався страховий випадок, його автомобіль було викрадено, проте страхова компанія відмовила йому у виплаті страхового відшкодування з мотивів неповідомлення страховика про те, що застрахований транспортний засіб був придбаний у пошкодженому стані, після дорожньо-транспортної пригоди, тобто страхувальник подав неправдиві відомості про об'єкт страхування. Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача страхове відшкодування у сумі 136 714 грн. 50 коп., неустойку в порядку ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 4 507 477 грн. 10 коп., 3 % річних у розмірі 12 349 грн. 25 коп., інфляційні втрати у розмірі 20 370 грн. 46 коп. та пеню у розмірі 20 589 грн. 58 коп.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 01 жовтня 2013 року рішення районного суду скасовано. Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 136 714 грн. 50 коп., 3 % річних у сумі 11 955 грн. 96 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 671 грн. 45 коп. та пеню у розмірі 20 589 грн. 58 коп. В іншій частині позову відмовлено. Розподілено судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про задоволення його позову в повному обсязі.

У касаційній скарзі ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, й залишити рішення суду першої інстанції в силі.

Касаційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач свідомо приховав від страховика інформацію про технічний стан транспортного засобу, зокрема про те, що автомобіль він придбав у пошкодженому стані після ДТП, а перед укладенням договору страхування - відновлений, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Скасовуючи рішення районного суду та частково задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що при укладенні договору страхування представник страхової компанії оглянув транспортний засіб та встановив деформацію передніх правих дверей, крила лівого заднього та капоту, про що склав відповідний акт, а, відтак, твердження відповідача про подання недостовірної інформації про об'єкт страхування та про технічний стан автомобіля є необґрунтованим. При цьому відмовляючи у задоволенні позову про стягнення неустойки, суд апеляційної інстанції посилався на те, що Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) не розповсюджується на спірні правовідносини.

Касаційний суд погоджується з висновком апеляційного суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам, надані сторонами докази належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), а до встановлених правовідносин вірно застосовані норми матеріального права.

Так, судами встановлено, що 08 вересня 2009 року ОСОБА_3 застрахував автомобіль марки Suzuki Grand Vitara у ПрАТ "СК "ПЗУ Україна". 17 грудня 2009 року стався страховий випадок, його автомобіль було викрадено. За фактом викрадення автомобіля слідчим відділом Богунського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області порушено кримінальну справу, а позивача визнано потерпілим.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що у порушення умов договору страхування ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" не виплачує йому страхове відшкодування мотивуючи відмову тим, що він не повідомив страхову компанію про придбання транспортного засобу у пошкодженому стані, після дорожньо-транспортної пригоди, тобто ввів страховика в оману.

У силу статей 979, 983 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Апеляційний суд, установивши, що ОСОБА_3 належним чином виконував умови договору добровільного страхування, не повідомляв страховику неправдивих відомостей про об'єкт страхування, який викрадений, та за цим фактом порушено кримінальну справу, вірно визнав вказаний випадок страховим, стягнув страхове відшкодування, а також передбачені договором пеню та суми, визначені ст. 625 ЦК України.

Касаційний суд згідно зі ст. 335 ЦПК України перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_3 щодо необхідності стягнення неустойки згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" - безпідставні, оскільки між сторонами укладено договір майнового страхування, умови відповідальності визначені цим договором, а Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) регулює відносини, які виникають між споживачем і виробником, виконавцем, продавцем під час продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики. Вказаний закон регулює правовідносини у сфері страхування, але не такі, що пов'язані з відповідальністю, передбаченою договором.

При цьому метою страхування при укладенні договору майнового страхування є погашення за рахунок страховика ризику майнової відповідальності перед іншими особами та ризику виникнення інших збитків у результаті страхового випадку.

Згідно з ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційні скарги приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Житомирської області від 01 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.