Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Кузнєцова В.О., Суддів: Ізмайлової Т.Л., Наумчука М.І., Мостової Г.І., Остапчука Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський птахокомбінат" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський птахокомбінат" на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2013 року, за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський птахокомбінат" на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2013 року,-

У січні 2012 року ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

Вимоги за позовом обґрунтовувало тим, що між ним та працівником комерційного відділу - торговим агентом ОСОБА_6 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність, згідно якого останній виконував роботу торгового агента, безпосередньо пов'язану з продажем (відпуском) продукції товариства.

В порушення умов зазначеного договору ОСОБА_6 не здавав до каси товариства всі виручені кошти, що призвело до виникнення недостачі, яка станом на 11 грудня 2012 року з урахуванням 3 % річних становить 56 215,17 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 травня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" суму заборгованості, 3 % річних за договором про повну матеріальну відповідальність в розмірі 52 234,71 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" просить скасувати рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2013 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про повну матеріальну відповідальність з урахуванням 3 % річних, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ст. 135-3 КЗпП України саме ОСОБА_6 як матеріально-відповідальна особа повинен відшкодувати шкоду, заподіяну підприємству.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив із того, що підприємством було без достатніх правових підстав укладено з ОСОБА_6 договір про повну матеріальну відповідальність, оскільки посада торгового агента, яку він обіймав, не значиться в Переліку посад і робіт, що заміщаються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою чи організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження матеріальних цінностей, переданих їм на зберігання, продаж (відпуск), перевезення або застосування у процесі виробництва, затверджений Держкомпраці СРСР і Секретаріатом ВЦРПО 28 грудня 1977 року, який є чинним. Крім того, апеляційний суд відмовив в позові також із підстав недоведеності заявлених вимог, оскільки матеріали справи містять суперечливі докази щодо суми заборгованості.

Згідно з вимогами ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судові рішення не відповідають цим вимогам.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 червня 2010 року ОСОБА_6 було прийнято на роботу на посаду торгового агента комерційного відділу на підставі наказу ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" № 19-к від 04 червня 2010 року.

04 червня 2010 року між ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" та ОСОБА_6 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність як торгового агента робота якого пов'язана з продажем (відпуском) продукції товариства.

Пунктом 1 даного договору передбачено, що працівник ОСОБА_6 приймає на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених йому товариством матеріальних цінностей і зобов'язується, в т.ч. вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки ввірених йому матеріальних цінностей, а також приймати участь в інвентаризаційних ввірених йому матеріальних цінностей.

Відповідно до п. п. 1-2 ч. 1 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

Статтею 135-1 КЗпП України визначено, що письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (які досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань Секретаріатом Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 28 грудня 1977 року № 447/24 (v0447400-77) , яка діє на території України відповідно до постанови Верховної Ради України відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХП "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" (1545-12) передбачено перелік посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосування в процесі виробництва.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення правильно зазначив, що посада торгового агента відсутня в зазначеному переліку, однак не врахував, що ОСОБА_6 виконував роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням, ввірених йому матеріальних цінностей, про що відповідно до вимог ст. 135-1 КЗпП України з ним укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Також правильним є посилання апеляційного суду на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, з підстав передбачених п. 2. ч. 1 ст. 134 КЗпП України, не з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, за який період виникла недостача та які докази конкретно підтверджують вказані обставини, оскільки матеріали справи містять суперечливі докази з цього приводу, а саме заборгованість вказана станом на 01 грудня 2012 року, а накладні надано та досліджено судом лише за липень 2011 року.

Крім того, апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3 % річних правильно зазначив, що дія частини другої статті 625 ЦК про обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, не поширюється на правовідносини, що виникають з договору про повну матеріальну вдповідальність.

За таких обставин, ухвалене судове рішення апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський птахокомбінат" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 вересня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.