Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Гримич М.К., Остапчука Д.О., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес", третя особа - державна податкова інспекція у Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про стягнення страхових виплат, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 липня 2013 року,-

У лютому 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь страхову виплату у сумі 142 758,93 грн. з урахуванням трьох відсотків річних та суми інфляції.

Позов мотивований тим, що з 2 липня 1990 року по 21 квітня 2008 року позивач працювала в органах державної податкової служби України. Під час роботи в ДПІ Сімферопольського району Автономної Республіки Крим стався страховий випадок. Позивачу встановлено 2 групу інвалідності внаслідок загального захворювання і 80% втрати професійної працездатності. Відповідач розглянув документи щодо даного страхового випадку і прийняв рішення про виплату страхової суми. Разом з тим, повернув страховику страхову справу у зв'язку із закінченням строку дії договору страхування і не здійснив позивачу страхову виплату. У зв'язку із зазначеним ОСОБА_5 звернулася до суду з відповідним позовом.

Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 15 квітня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" на користь ОСОБА_5 142 758,93 грн. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Рішенням апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 липня 2013 року апеляційну скаргу ПрАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" задоволено. Рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

ОСОБА_5, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що втрата позивачем професійної працездатності у розмірі 80% у зв'язку із захворюванням, що сталося під час виконання службових обов'язків, є страховим випадком, та встановивши, що ДПА сплатила страхові платежі, які передбачені відповідними договорами про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування, на рахунок ЗАТ "Страхова компанія "Брокбізнес", дійшов висновку про наявність підстав для стягнення із страховика на користь застрахованої особи невиплаченого страхового відшкодування.

Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що місцевим судом не враховано доводів відповідача про відсутність його вини у невиплаті страхової суми позивачці через відсутність коштів, необхідних для здійснення такої виплати у зв'язку з повним використанням страховиком сплачених страхувальником страхових платежів за договорами про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування. Відповідач повністю виконав свої зобов'язання за договором, здійснивши виплати страхових сум у межах отриманих страхових платежів, у зв'язку із чим, повернув справи, у яких не було здійснено виплати страхових сум, через недостатність отриманих платежів, у кількості 39 справ. Крім того, на момент звернення позивачки до суду з позовом про стягнення страхової виплати строк дії зазначених договорів закінчився.

З такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, та з порушенням норм процесуального права, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби підлягають обов'язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів державного бюджету на випадок загибелі або смерті на суму десятирічної заробітної плати за їх останньою посадою, а в разі поранення, контузії, травми або каліцтва, захворювання чи інвалідності, що сталися у зв'язку з виконанням службових обов'язків, - у розмірі від шестимісячної до п'ятирічної заробітної плати за їх останньою посадою (залежно від ступеня втрати працездатності).

Згідно з п. 1 Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1994 року № 349 (349-94-п) , обов'язкове державне особисте страхування посадових осіб органів державної податкової служби здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до положень ст. 41 Закону України "Про страхування" страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава - за зобов'язаннями страховика.

За змістом п. 3.2.3 договорів про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування, укладених між ЗАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" та ДПА України, страховик зобов'язаний виплачувати страхові суми застрахованим особам за умови надходження на його спеціальний рахунок платежів у розмірах, необхідних для проведення виплат страхових сум.

Пункт 4 Порядку та умов обов'язкового державного особистого страхування посадових осіб органів державної податкової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 1994 року № 349 (349-94-п) , встановлює, що страхові платежі, не використані в поточному році на виплату страхових сум, зараховуються до чергових платежів, а кошти, яких не вистачає на виплату страхових сум, доплачуються страхувальником.

Таким чином, вказаною нормою врегульовано випадок, коли у страховика повністю вичерпані кошти, направлені страхувальником, в якості страхового платежу, - в цьому разі, кошти, яких не вистачає додатково повинні перераховуватися страхувальником. Враховуючи, що чинним законодавством України, що регулює правила соціального страхування громадян, в тому числі вказаним Порядком, не передбачено можливості прямої виплати страхувальником страхового відшкодування застрахованій особі без участі страховика, то у випадку нестачі в нього коштів для виплати застрахованій особі страхового відшкодування, він має підстави для звернення до страхувальника з вимогою про необхідність перерахування додаткового страхового платежу.

Апеляційний суд, в порушення норм статей 212- 214, 303, 315 ЦПК України, на зазначені положення уваги не звернув та передчасно відмовив у позові, належним чином не перевіривши доводи відповідача про відсутність його вини у невиплаті страхової суми позивачу через відсутність коштів, необхідних для здійснення такої виплати у зв'язку з повним використанням страховиком сплачених страхувальником страхових платежів за договорами про закупівлю послуг з обов'язкового соціального страхування, не надав належної оцінки звітам про використання коштів, перерахованих ДПА України на рахунок ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес".

Крім того, судом апеляційної інстанції не перевірено підвідомчість даного спору цивільній юрисдикції, чи не виник даний спір з приводу делегованих повноважень щодо страхування державних службовців.

Зазначене вище свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд належним чином не перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Свої висновки належним чином не мотивував.

За таких обставин, ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України його слід скасувати з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 4 липня 2013 року скасувати.

Справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.