Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л., Мостової Г.І., Наумчука М.І., Остапчука Д.О., розглянувши в судовому засіданні справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до ОСОБА_6, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою Дюжева Ігоря Олександровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 19 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року,-

У березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (далі - ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс") звернулось до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні. Свої вимоги обґрунтовувало тим, що на підставі договору факторингу № 15 від 28 листопада 2011 року, укладеному між ним та ПАТ "Сведбанк", воно набуло прав кредитора за зобов'язаннями ОСОБА_6 у виконавчому провадженні відкритому на підставі виконавчого листа, виданого згідно з рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 01 березня 2010 року за результатами розгляду справи за позовом ПАТ "Сведбанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19 березня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року, відмовлено в задоволенні заяви ТОВ " Факторингова компанія "Вектор Плюс" про заміну сторони у виконавчому провадженні повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" просить постановлені у справі ухвали судів першої та апеляційної інстанції скасувати та постановити нову, якою його заяву задовольнити, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із положень ст. 378 ЦПК України, зокрема, що питання про заміну сторони у виконавчому провадження мають право порушувати перед судом лише державний виконавець або самі сторони виконавчого провадження, а заявник до кола вказаних осіб не належить.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитись не можна з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2011 року Солом`янським районним судом м. Києва на підставі рішення від 01 березня 2010 року, виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Сведбанк" заборгованість за кредитом в розмірі 2 066 965,81 доларів США та судові витрати в розмірі 1 700,00 грн (а.с.182).

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 14 березня 2012 року відкрито виконавче провадження за вказаним вище виконавчим листом.

28 листопада 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" було укладено договір факторингу № 15, відповідно до умов якого ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" набуло право вимоги до боржника банку - ОСОБА_6

Відповідно до ст. 378 ЦПК України, у разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (а. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України "Про виконавче провадження". Тобто передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Така правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Суд першої інстанції, в порушення зазначених вимог закону, відмовив ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадження, не перевіривши при цьому чи має право заявник будучи правонаступником в розумінні ст.ст. 1081, 1082 ЦК України ставити питання про виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 01 березня 2010 року, не з'ясовано чи виконане вказане судове рішення.

Апеляційний суд, посилаючись на положення ч. 5 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", зауважив, що звертатись із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні можуть лише державний виконавець та сторони виконавчого провадження, при цьому не з'ясував чи є ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" заінтересованою стороною у даному виконавчому провадженні, не надав належної оцінки договору факторингу та не перевірив прав та обов'язків фактора, яким є заявник.

При цьому ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не дотримався встановленого ст. 212 ЦПК України принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд першої інстанції і апеляційний суд у порушення вимог ч. 4 ст. 10, ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 137 ЦПК України не сприяли всебічному й повному з'ясуванню обставин справи.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" задовольнити частково.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 19 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.