Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Касьяна О.П., Кафідової О.В.,

Коротуна В.М., Штелик С.П.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "БМ Банк", треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_5, служба у справах дітей Луцької районної державної адміністрації, Виконавчий комітет Липинської сільської ради, про визнання договору іпотеки недійсним, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 23 липня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним договір іпотеки житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1, та земельної ділянки, укладений 8 травня 2008 року між ним та ВАТ "БМ Банк", скасувати заборону на їх відчуження, посилаючись на ті обставини, що при його укладенні були порушені права його неповнолітніх дітей на користування житлом.

рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 23 липня 2013 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ПАТ "БМ Банк" просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що договір укладений без попередньої згоди органу опіки і піклування, чим порушені права неповнолітньої дитини, гарантовані ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" на користування переданим в іпотеку житловим будинком, тому відповідно до ст. 203, ст. 215 ЦК України його потрібно визнати недійсним та скасувати заборону на його відчуження.

Проте погодитись з такими рішеннями судів не можна, оскільки вони ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 2 серпня 1994 року перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Під час шлюбу подружжям набуто у власність житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 Волинської області, та земельну ділянку площею 0,23 га на території Липинської сільської ради у АДРЕСА_1.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Липинської сільської ради від 5 травня 2008 року ОСОБА_3 зареєстрований та проживає у будинку один.

Згідно з довідкою № 408 виданою Житлово-комунальним підприємством № 3 від 5 травня 2008 року ОСОБА_4, а також син ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_7 зареєстровані по АДРЕСА_2.

8 травня 2008 року у забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором між ОСОБА_3 та ПАТ "БМ Банк" за згодою ОСОБА_4 укладено договір іпотеки житлового будинку та земельної ділянки.

Із заяви ОСОБА_4 про надання згоди на укладення договору вбачається, що вона повідомила про те, що їхні малолітні діти забезпечені житлом та проживають разом з нею за адресою: АДРЕСА_2. Права користування будинком, який передається в іпотеку, не мають.

Отже, на момент укладення договору іпотеки в будинку був зареєстрований позивач та доказів про користування будинком іншими особами не було.

Позивач вважає, що договір іпотеки укладено з порушенням вимог чинного законодавства, що порушує права його неповнолітніх дітей на користування будинком, звернувся в суд з цим позовом.

Відповідно до ст. 176 ч. 2 Сімейного кодексу України, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства", ч. 1 ст. 405 ЦК України права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них, встановлюється законом, діти - члени сім'ї власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником.

Зробивши висновок про те, що договір іпотеки порушує права неповнолітніх дітей ОСОБА_3 на користування будинком, суд не врахував тих обставин, що згідно з наданими позивачем документами, що були необхідні для укладення договору іпотеки, власником і єдиним користувачем будинку був він.

Надаючи нотаріально посвідчену згоду на укладення договору іпотеки, ОСОБА_4 зазначила, що вона проживає по АДРЕСА_2 та разом з нею проживають їх діти.

Доказів про те, що на момент укладення договору іпотеки позивач і його діти користувались переданим в іпотеку будинком у справі немає, оскільки в цьому будинку вони були зареєстровані з 1 січня по 4 травня 2008 року, та з 2 грудня 2008 року і по даний час, отже їх права не були порушені на час укладення договору іпотеки.

Отже, договір іпотеки укладено відповідно до вимог чинного законодавства і при його укладенні не були порушені права неповнолітніх дітей позивача, тому підстав, передбачених ч. 6 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України, для задоволення позову немає.

Посилання суду на ті обставини, що батько не мав права укладати договір іпотеки без згоди органу опіки і піклування, є безпідставним, оскільки на час його укладення права та інтереси дітей позивача не зачіпалися, а подані сторонами документи свідчили про відсутність їх прав на спірне майно.

Суди неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють ці відносини, ухвалили помилкові рішення, які потрібно скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 23 липня 2013 року скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 343, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів,-

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "БМ Банк" задовольнити, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 травня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 23 липня 2013 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "БМ Банк", треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу ОСОБА_5, служба у справах дітей Луцької районної державної адміністрації, Виконавчий комітет Липинської сільської ради, про визнання договору іпотеки недійсним - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.