Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Олійник А.С., Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

провівши попередній розгляд цивільної справи за позовом комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора - 1" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє від свого імені та як представник ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2013 року,

У січні 2012 року комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора - 1" (далі - КП "ЖЕК - 1") звернулося до суду з указаним позовом, просило стягнути з відповідачів на користь підприємства 1 623 грн 798 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що відповідачі є власниками квартири АДРЕСА_1 та проживають у ній. З 1 серпня 2007 року до 1 січня 2012 року відповідачі не сплачують грошові кошти за наданні комунальні послуги, внаслідок чого виникла заборгованість.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року в позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь КП "ЖЕК - 1" заборгованість у розмірі 1 623 грн 78 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, який діє від свого імені та як представник ОСОБА_5, просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів надання КП "ЖЕК - 1" повного обсягу житлово-комунальних послуг відповідачам, детальних розрахунків за виконані роботи за період з 2006 року до 2012 року та вартості кожної послуги окремо.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідачі не виконують Правила користування приміщеннями житлових будинків та у порушення ст. ст. 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. ст. 67, 68 ЖК Української РСР за період з 2006 року до 2012 року не сплачували позивачу кошти за надані житлово-комунальні послуги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, між КП "ЖЕК-1" та ОСОБА_4 1 вересня 2006 року було укладено договір № 364 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Договір) строком до 31 грудня 2009 року.

Відповідно до п. 21 Договору цей договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність його перегляду.

Як встановлено апеляційним судом, КП "ЖЕК - 1" є комунальним підприємством переданим із спільної власності територіальних громад Дніпропетровського району згідно рішення районної ради від 29 березня 2007 року №123-8/Y "Про передачу КП "ЖЕК - 1" у комунальну власність Ювілейної територіальної громади" та прийнятого у комунальну власність Ювілейної селищної територіальної громади згідно рішення селищної ради від 31 травня 2007 року № 391-7/ Y "Про прийняття КП "ЖЕК - 1" у комунальну власність територіальної громади".

Відповідно до Статуту, затвердженого рішенням Ювілейної селищної ради від 2 серпня 2007 року № 454-8/ YP, КП "ЖЕК - 1" є юридичною особою, здійснює утримання та експлуатацію жилого фонду, що розташований на території району, з правом від свого імені виступати у судах та адміністративних правовідносинах з юридичними та фізичними особами, несе відповідальність за результати своєї господарської діяльності.

Як убачається з нарахувань за особовим рахунком відповідачів № 364 заборгованість із січня 2009 року до грудня 2011 року складає 1 623 грн 78 коп. (а.с. 7).

Згідно зі ст. ст. 20, 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачі оплачують житлово-комунальні послуги в строки встановлені договором або законом, а розмір плати розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів та показань обліку або за нормами затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями власники приватизованого житла в багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов'язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.

Згідно із ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Доводи касаційної скарги про не надання відповідачам житлово-комунальних послуг у повному обсязі не ґрунтуються на доказах.

Апеляційний суд встановив, що надані відповідачами акти-претензії були складені в односторонньому порядку, а тому не підтверджують не надання житлово-комунальних послуг позивачем.

Ухвалюючи рішення про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, апеляційний суд обґрунтовано виходив із встановлених обставин справи та доказів, наданих сторонами, які оцінив кожний окремо, а також їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності відповідно до ст. 212 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_4, який діє від свого імені та як представник ОСОБА_5, про те, що апеляційний суд не взяв до уваги посилання відповідачів про нарахування витрат по утриманню квартири за межами строків позовної давності є необгрунтованими.

Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України відповідачами не було зроблено заяви про застосування позовної давності.

Згідно із ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення касаційної скарги і залишення рішення апеляційного суду без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 335, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє від свого імені та як представник ОСОБА_5, відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 9 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.