Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Касьяна О.П., Кафідової О.В.,

Коротуна В.М., Штелик С.П.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Українські вертольоти" до ОСОБА_3 про стягнення витрат на навчання за трудовим договором, стягнення заборгованості за договором безпроцентної позики, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 червня 2013 року та на ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 29 липня 2013 року,

У лютому 2013 року Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Українські вертольоти" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просив стягнути з відповідача 51 151 грн 33 коп. витрат на навчання за трудовим договором та 54 907 грн 96 коп. заборгованості за договором безпроцентної позики.

В обґрунтування своїх вимог посилалось на ті обставини, що 20 липня 2010 року між відповідачем та ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" було укладено трудовий договір, за яким відповідач був прийнятий на посаду другого пілота та зобов'язався виконувати роботу, передбачену договором, протягом п'яти років з моменту його укладення, а у разі його розірвання до спливу цього строку він повинен відшкодувати підприємству витрати на його навчання професійній майстерності та англійській мові.

Крім того, 2 червня 2011 року між сторонами було укладено договір безпроцентної позики, за яким позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти на загальну суму 159 504 грн частинами на підставі заяви відповідача, а відповідач зобов'язався у строк та в порядку, що визначені договором, їх повернути, а у разі розірвання договору незалежно від умов і причин, що стали підставою для звільнення, повернути у день звільнення позику (частину несплаченої позики) у повному обсязі, просив задовольнити позов.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 29 липня 2013 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПрАТ "Авіакомпанія" "Українські вертольоти" 51 151,33 грн витрат на навчання за трудовим договором від 20 липня 2010 року та 54 907,96 грн заборгованості за договором безпроцентної позики від 2 червня 2010 року.

У задоволенні решти позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що трудовий договір, укладений між сторонами, був розірваний до закінчення узгодженого сторонами п'ятирічного строку з ініціативи відповідача, оскільки він не погодився виконувати інші роботу, тому він зобов'язаний повернути позивачеві кошти, витрачені на його навчання, та суму неповернутої позики.

Погодитись із рішеннями судів у повному обсязі не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим з виконанням усіх вимог цивільного судочинства, згідно із законом, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про стягнення боргу за договором безпроцентної позики є правильними та такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, однак в частині позовних вимог про стягнення витрат на навчання оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 20 липня 2010 року між ПрАТ "Українські вертольоти" та ОСОБА_3 було укладено трудовий договір, за яким відповідач був прийнятий на посаду другого пілота та зобов'язався виконувати роботу, передбачену трудовим договором, завданнями роботодавця та посадовою інструкцією.

Пунктами 2.1.5, 5.4 цього договору передбачено, що у випадку розірвання трудового договору за ініціативою працівника до спливу п'яти років з моменту початку роботи в авіакомпанії, працівник зобов'язується відшкодувати роботодавцю витрати, пов'язані з його навчанням професійній майстерності та англійській мові.

ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" на навчання відповідача було витрачено 51 151,33 грн.

2 червня 2011 року між сторонами було укладено договір безпроцентної позики, за умовами якого позикодавець зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на загальну суму 159504 грн. частинами на підставі заяви позичальника, а позичальник зобов'язався у строк та в порядку, що визначені договором, повернути вказані кошти.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору безпроцентної позики позичальник зобов'язується повернути позику до 19 липня 2015 року. У разі розірвання трудового договору між позикодавцем і позичальником незалежно від умов, причин, що стали підставою для звільнення (крім розірвання трудового договору у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи організації, скорочення чисельності або штату працівників, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, яке підтверджено в установленому законом порядку, в тому числі незалежною експертизою) позичальник зобов'язується у день звільнення позичальника з роботи повернути позику (частину несплаченої позики) у повному обсязі у порядку, передбаченому п. 6.2 цього договору.

На підставі заяв відповідача ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" було надано позичальнику позику на загальну суму 39 480 грн 50 коп., з яких відповідач повернув 2 875 грн 18 коп.

11 листопада 2012 року відповідача, другого пілота льотної служби, звільнено з займаної посади у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді, внаслідок недостатньої кваліфікації за п. 2 ст. 40 КЗпП України та його відмови від переведення на іншу роботу.

Вирішуючи спір у частині позовних вимог про стягнення заборгованості за договором безпроцентної позики, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дав належну оцінку обставинам справи та правильно виходив з того, що з моменту звільнення відповідача у нього виник обов'язок перед ПрАТ "Авіакомпанія "Українські вертольоти" з повернення грошових коштів, отриманих за договором позики, що є підставою для задоволення позову в цій частині.

Оскаржувані судові рішення в цій частині ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Разом з тим, вирішуючи спір у частині стягнення з відповідача витрат на навчання, суд першої інстанції не дав належної оцінки умовам трудового договору, не врахував, з яких підстав був звільнений відповідач, не перевірив, за яких підстав можуть бути стягнуті з відповідача витрати на навчання, та не з'ясував, чи може звільнення відповідача за п. 2 ст. 40 КЗпП Укрїни розцінюватись як таке, що проведено з ініціативи працівника, а відтак не встановив, чи порушував відповідач умови укладеного трудового договору та чи повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його навчанням, ухвалив передчасне рішення про задоволення цих позовних вимог.

Апеляційний суд цих недоліків не усунув, залишив рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушення норм процесуального права, без змін.

За таких обставин касаційну скаргу потрібно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з його навчанням, скасувати та передати справу в цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд, у решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 29 липня 2013 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 витрат, пов'язаних з його навчанням, скасувати та передати справу в цій частині до суду першої інстанції на новий розгляд.

У решті рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 29 липня 2013 року - залишити без змін.