Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Гончара В.П.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Карпенко С.О., Олійник А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 30 квітня 2013 року,

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, який у подальшому був уточнений, і остаточно просила на підставі ст. 388 ЦК України витребувати із чужого незаконного володіння квартиру АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на зазначену квартиру та зобов'язати відповідача звільнити квартиру і надати їй ключі.

Свої вимоги обґрунтувала тим, що на підставі договору міни від 11 вересня 2001 є власником спірної квартири. Відповідно до договору позики від 17 квітня 2007 року, забезпеченого іпотекою цієї квартири, ОСОБА_5 їй у борг грошові кошти. На підставі рішення Мукачівського міськвиконкому № 263 від 22 листопада 2007 року в квартирі проведено реконструкцію з надбудовою мансардного поверху та прибудовою до неї, внаслідок чого загальна площа квартири збільшилась. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 4 жовтня 2010 року у зв'язку з невиконанням зобов?язань за договором позики право власності на спірну квартиру загальною площею 103,50 кв. м визнано за ОСОБА_5, який за договором купівлі-продажу від 26 жовтня 2010 року продав квартиру ОСОБА_4 Оскільки рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18 травня 2011 року зазначене рішення суду першої інстанції від 4 жовтня 2010 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову, просила позов задовольнити.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 січня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 30 квітня 2013 року, позов задоволено.

Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 і визнано право власності на зазначену квартиру за ОСОБА_3

Зобов'язано ОСОБА_4 звільнити спірну квартиру та надати ОСОБА_3 ключі від неї.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 січня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 30 квітня 2013 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності позовних вимог щодо вибуття спірної квартири з власності позивача поза її волею.

Проте повністю з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна.

Судами встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 комунальним підприємством "Мукачівське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 2 жовтня 2007 року зареєстровано за ОСОБА_3

17 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено договір позики із забезпеченням його виконання іпотекою, за умовами якого ОСОБА_5 надав позивачу у позику грошові кошти, а ОСОБА_3 у забезпечення виконання зобов'язання з повернення позики передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 жилою площею 12 кв. м, загальною площею - 27,08 кв. м.

Рішенням Мукачівського районного суду Закарпатської області від 4 жовтня 2010 року визнано за ОСОБА_5 право власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 103,50 кв. м.

26 жовтня 2010 року ОСОБА_5 продав вказану квартиру ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18 травня 2011 року зазначене рішення суду першої інстанції від 4 жовтня 2010 року скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було: загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди попередніх інстанції, констатуючи необхідність доведення позивачем вибуття спірного майна з володіння ОСОБА_3 не з її волі, не дали оцінки постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 8 липня 2011 року, не встановили, власником якого саме майна була позивач, не врахували, що відповідач набув за договором купівлі-продажу квартиру в стані будівництва (готовністю 69 відсотків) і в подальшому набув право власності на майно, про витребування якого просить позивач, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 28 квітня 2012 року за рішенням виконавчого комітету Мукачівської міської ради Закарпатської області від 27 березня 2012 року.

Оскільки судові рішення у справі постановлені з такими порушеннями норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 30 квітня 2013 року та рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 січня 2013 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.