Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником, за касаційною скаргою ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 16 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 серпня 2013 року,

У грудні 2010 року комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої працівником, посилаючись на те, що унаслідок винних дій відповідачки, яка працювала на посаді інженеру 2 категорії відділу правової реєстрації й за які останню було притягнуто до кримінальної відповідальності, підприємство сплатило на виконання судового рішення на користь ОСОБА_6 53 440 грн. 50 коп., а відтак, відповідно до вимог ст. 134 КЗпП України та ст. ст. 1166, 1191 ЦК України має право вимоги до останньої про відшкодування вказаної шкоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 16 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 6 серпня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" 54 243 грн. 54 коп. на відшкодування матеріальної шкоди. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 просять ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до вимог п. 3 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, якщо завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" № 14 від 29 грудня 1992 року (v0014700-92) встановлено, що судам слід мати на увазі, що до позовних заяв про матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку (п. 3 ст. 134 КЗпП), повинні додаватись докази, які підтверджують, що вчинення працівником таких діянь встановлено у порядку кримінального судочинства.

Матеріальна відповідальність у повному розмірі шкоди покладається і в тих випадках, коли шкода заподіяна діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, але він був звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строку давності для притягнення до кримінальної відповідальності, або з інших підстав, передбачених законом (пункти 3, 4, 8 статті 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10 КПК.

Судом установлено, що згідно постанови Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 вересня 2008 року ОСОБА_4 визнала свою вину у скоєнні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 367 КК України, проте була звільнена від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ст. 49 КК України у зв'язку зі спливом строку притягнення до кримінальної відповідальності, провадження у справі закрито.

Таким чином, суди дійшли по суті вірного висновку щодо доведеності позовних вимог та наявності правових підстав для задоволення позову.

Такий висновок судів є обґрунтованим та узгоджується з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Судами попередніх інстанцій правильно визначено характер спірних правовідносин й вірно застосовані положення норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 16 квітня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 6 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.