Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Закропивного О.В., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Національної телекомпанії України, ОСОБА_5 про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності, ділової репутації за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2013 року,

У березні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем Національною телекомпанією України в телевізійній програмі "ІНФОРМАЦІЯ_2" було показано сюжет, створений відповідачкою ОСОБА_5, у якому було поширено недостовірні відомості, які порочать честь, гідність, ділову репутацію позивача, стосовно того, що нібито вона під час керівництва ХДТВПРП "Локомотив" продала всю міську нерухомість Укрзалізниці, нею реалізовано майно, що завдало збитків державі на сотні тисяч гривень. Вважає, що вказаний репортаж підриває її авторитет, як приватного підприємця, завдає їй моральної шкоди та викликає недовіру людей контрагентів, з якими позивачка має ділові стосунки, що може призвести до негативних наслідків у процесі проведення нею діяльності приватного підприємця.

З урахуванням уточнень просила суд визнати такими, що не відповідають дійсності, є недостовірними і порочать її честь, гідність і ділову репутацію такі відомості:

- "У Хмельницькому колишня директор держпідприємства продала всю міську нерухомість "Укрзалізниці";

- "Державне майно - гуртом і в роздріб. У Хмельницькому колишня директор держпідприємства "Локомотив" - начебто за підробленими документами - продала всю міську нерухомість "Укрзалізниці". Торгівля тривала рік. Точну суму збитків у відомстві поки що назвати не можуть, але кажуть - ідеться про сотні тисяч гривень. ОСОБА_5 знає подробиці оборудки.";

- "Цей склад, площею майже тисячу квадратних метрів, - один з вісімнадцяти об'єктів "Укрзалізниці", які винахідлива хмельничанка продала без згоди Мінтранспорту. Експертизу вартості майна ніхто не проводив. Не було й торгів. Про це свідчать ось ці документи, які впродовж місяця вивчали незалежні юристи. За цими паперами простежується весь механізм купівлі-продажу держмайна. Будинки, ангари та склади продавали фактично за безцінь - від 15 до - 30 гривень за квадратний метр. Це в сотні, а то й в тисячі разів нижче реальної.";

- "Оригіналів документів, які надавали дозвіл на продажу майна - відсутні. З дозволу керівника головний бухгалтер продає, або головний інженер головному бухгалтеру, або головний бухгалтер продає головному інженеру. Власником п'яти об'єктів став працівник транспортної прокуратури.";

- "Маючи покупця в погонах, жінка взялася і за житлові приміщення відомства. Ось цей будинок, який тепер ховається за парканом з колючим дротом, пішов з молотка разом із людьми.";

- "Продали наш будинок разом зі свекрухою, внучку виселили з маленькою дитиною на вулицю - лінійна міліція прийшла. Ми жалілися, але нас ніхто не слухав, тому що тепер цим будинком володіє прокурор транспортний. Тепер він в обласній прокуратурі.";

- "Колишня директорка підприємства виправдовується. Продавала держмайно, щоб погасити борги із зарплати та податків. Каже, "Укрзалізниця" надала їй дозвіл на операції. От тільки показати документи не може.";

- "Укрзалізниця" разом зі спілкою адвокатів Хмельниччини вивчила документ і назвала його "липою";

- " Вихідний номер який використовувався в такому листі, позначав лист, який був адресований зовсім іншому суб'єкту, а саме директору Київського метрополітену. Також літери, які були складовою вихідного номера взагалі при веденні ділової документації "Укрзалізницею" не використовувались.".

Також просила суд зобов'язати ОСОБА_5 публічно в ефірі програми "ІНФОРМАЦІЯ_2" принести їй вибачення за поширення недостовірної інформації, викладеної у відеосюжеті, що вийшов в ефір у вечірньому випуску програми "ІНФОРМАЦІЯ_2" ІНФОРМАЦІЯ_1 та повторно ІНФОРМАЦІЯ_3 у ранковому випуску програми "ІНФОРМАЦІЯ_2" через телевізійний канал "Перший Національний", а також поширеної з 15 березня 2012 року на сайті Національної телекомпанії України, наступним змістом: "Приношу вибачення ОСОБА_3, визнаю і прошу вважати, що інформація стосовно ОСОБА_3, подана в репортажі ІНФОРМАЦІЯ_1 у вечірньому випуску програми "ІНФОРМАЦІЯ_2" та повторно ІНФОРМАЦІЯ_3 у ранковому випуску програми "ІНФОРМАЦІЯ_2" через телевізійний канал "Перший Національний", а також поширена з ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті Національної телекомпанії України, щодо нібито незаконного продажу державного майна "Укрзалізниці", під час її перебування на посаді директора Хмельницького ДТВПРП "Локомотив", є недостовірною та не основана на дійсних обставинах"; стягнути з ОСОБА_5 на її користь 21 тис. грн завданої моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2013 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку про відхилення касаційної скарги з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що позивачем не доведено факту розповсюдження відповідачами недостовірних відомостей щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у телепередачі "ІНФОРМАЦІЯ_2" на УТ-1 Національної телерадіокомпанії України, у сюжеті "У Хмельницькому колишня директор держпідприємництва спродала всю міську нерухомість "Укрзалізниці".

За змістом ч. 4 ст. 32 Конституції України та ст. 277 ЦК України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Судами установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у вечірньому випуску телевізійної програми "ІНФОРМАЦІЯ_2" Першого національного каналу транслювався сюжет, автором якого була відповідачка ОСОБА_5, на тему: "У Хмельницькому колишня директор держпідприємництва спродала всю міську нерухомість "Укрзалізниці", який був викладений того ж дня о 23 год. 15 хв. на сайті Національної телекомпанії та повторно транслювався на телеканалі у ранковому випуску ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно із ст. 64 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Право вимагати спростування мають офіційні представники громадянина, якщо сам громадянин не має можливості вимагати спростування. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради. Телерадіоорганізація зобов'язана розглянути заяву у семиденний термін з дня її надходження, якщо інше не передбачено законодавством України. На вимогу заявника телерадіоорганізація зобов'язана надати йому можливість безкоштовного прослуховування (перегляду) відповідного фрагменту програми чи передачі або надати копію запису фрагменту з відповідною оплатою.

Суд дійшов правильного висновку, що позивачка не скористалася своїм правом відповідно до ст. 64 Закону України "Про телебачення та радіомовлення" та не звернулася до відповідача з заявою про надання копії запису у передачі, а на підтвердження своїх доводів позивачка надала копію запису на електронному носії відрізку телевізійного ефіру, який не є належним та допустимим доказом, оскільки отриманий з порушенням порядку, передбаченого законом.

Оціночними судженнями, з огляду на приписи ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Суд також дійшов правильного висновку, що інформація, яку просить спростувати позивачка, є оціночним судженням, що за своєю сутністю не підлягає доведенню та спростованню.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судами установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 березня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.