Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Колодійчука В,М., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду м. Севастополя від 25 липня 2013 року,

березні 2013 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 46 875 грн 63 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами був укладений договір, відповідно до якого банк надав відповідачу у кредит грошові кошти, а позичальник зобов`язався повернути кредит зі сплатою процентів за його користування. Проте відповідач не виконав взяті на себе обов`язки, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до суду.

Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 30 травня 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № SEXRRX04670422 від 03 березня 2007 року разом з процентами та пенею за невиконання грошового зобов`язання в розмірі 44 167 грн 27 коп. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 25 липня 2013 року рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 30 травня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог та вірно вказав, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із даним позовом, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, а також обґрунтовано зазначив, про відсутність факту переривання перебігу позовної давності.

Норма ч. 1 ст. 264 ЦК України встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням боржником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

- визнання пред'явленої претензії;

- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

- письмове прохання відстрочити сплату боргу;

- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Бездіяльність боржника (наприклад, неоспорювання ним безспірного списання коштів, якщо така можливість допускається за законом або договором) не свідчить про переривання перебігу позовної давності, оскільки таке переривання можливе лише шляхом вчинення дій.

Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

У разі, якщо відповідач подав заперечення проти позову, пославшись на сплив позовної давності, то зазначена заява є підтвердженням того, що відповідач зробив заяву про застосування позовної давності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч.3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 25 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.