Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Хопти С.Ф., Гулька Б.І., Луспеника Д.Д.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Кіровограда в інтересах Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_4, треті особи: реєстраційна служба Кіровоградського міського управління юстиції, головне управління Держземагенства у Кіровоградській області, про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування його державної реєстрації за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником - ОСОБА_5, на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2013 року,

У лютому 2013 року прокурор м. Кіровограда звернувся до суду з указаним позовом в інтересах Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області, посилаючись на те, що рішенням Кіровоградської міської ради від 16 лютого 2010 року № 3165 ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 1 200 кв. м для ведення садівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі за умови переведення до земель сільськогосподарського призначення. 30 червня 2010 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку. Прокурор вважав вказане рішення міської ради незаконним, оскільки відповідно до вимог ЗК України (2768-14) для ведення садівництва можуть надаватися землі сільськогосподарського призначення, а ОСОБА_4 надана земельна ділянку із земель житлової та громадської забудови. Крім того, надана земельна ділянка є прибережною захисною смугою річки Інгул у м. Кіровограді, тому вона відповідно до ч. 2 ст. 61 ЗК України не може надаватися для садівництва. З урахуванням наведеного, прокурор просив визнати незаконним та скасувати п. 1 та п. 6 рішення Кіровоградської міської ради від 16 лютого 2010 року № 3165 в частині надання земельної ділянки ОСОБА_4, визнати недійсним та скасувати державний акт та державну реєстрацію.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 липня 2013 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов прокурора задоволено частково. Визнано незаконним п. 6 рішення Кіровоградської міської ради від 16 лютого 2010 року № 3165 "Про передачу громадян міста земельних ділянок по АДРЕСА_1" про передачу ОСОБА_4 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 1 200 кв. м для ведення садівництва за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі за умови переведення до земель сільськогосподарського призначення. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва площею 1 200 кв. м, розташовану у АДРЕСА_1, виданий 23 липня 2010 року ОСОБА_4 на підставі рішення сесії від 16 лютого 010 року № 3165. Скасовано державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, зареєстровану 11 серпня 2010 року за ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 23 липня 2010 року на підставі рішення сесії від 16 лютого 2010 року № 3165. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог прокурора та ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Скасовуючи рішення суду та частково задовольняючи позов, апеляційний суд на підставі доказів, поданих сторонами, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), та застосувавши норми ЗК України (2768-14) , які регулюють спірні правовідносини, дійшов до правильного висновку про те, що земельна ділянка ОСОБА_4 була надана із порушенням вимог закону, а саме без попереднього переведення земельної ділянки із земель житлової і громадської забудови її надали ОСОБА_4 для садівництва.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 19 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.