Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Державної служби геології та надр України про зобов'язання змінити формулювання причин звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою Державної служби геології та надр України на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 7 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2013 року,

У вересні 2012 року Державна служба геології та надр України звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2010 року визнано незаконним наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 13 липня 2009 року № 421-о про звільнення його з посади генерального директора казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, поновлено його на роботі на вказаній посаді, стягнуто з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 липня 2009 року до 12 серпня 2010 року в розмірі 113 780 грн 24 коп. та 2 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2011 року у зв'язку з реорганізацією Міністерства охорони навколишнього природного середовища України змінено боржника у виконавчому провадженні за виконавчим листом № 2-2210/2010 на Державну службу геології та надр України. Проте рішення суду ні Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, ні Державною службою геології та надр України не виконано. Крім того, у його трудовій книжці міститься запис, який не відповідає дійсності.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд зобов'язати Державну службу геології та надр України зробити запис у його трудовій книжці про визнання недійсним запису від 13 липня 2009 року № 25 та зробити запис про поновлення його на роботі з 13 липня 2009 року на посаді генерального директора казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" на підставі рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2010 року, стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 серпня 2010 року до 25 травня 2013 року та компенсацію за невикористані відпустки за період з 13 липня 2009 року до 25 травня 2013 року в розмірі 270 107 грн 49 коп.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 7 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2013 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Зобов'язано Державну службу геології та надр України зробити запис у трудовій книжці ОСОБА_4 про те, що запис від 13 липня 2009 року № 25 є недійсним на підставі рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2010 року та зробити запис про його поновлення на роботі з 13 липня 2009 року на посаді генерального директора казенного підприємства "Південний еколого-геологічний центр" на підставі рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2010 року. Стягнуто з Державної служби геології та надр України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 серпня 2010 року до 7 травня 2013 року в розмірі 254 543 грн 29 коп. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі Державна служба геології та надр України просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), установивши факт невиконання рішення суду про поновлення на роботі, правильно застосували ст. 236 КЗпП України, врахувавши при цьому роз'яснення, дані в п. 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) .

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 7 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.