Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.

Суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 квітня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 липня 2013 року, -

У січні 2013 року позивач - публічне акціонерне товариство "Лізинг інформаційних технологій" звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за невиконання договірних зобов'язань у розмірі 20 202,64 грн. та судові витрати.

Позов мотивований тим, що 19 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Лізинг інформаційних технологій" та ОСОБА_5, був укладений договір про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання, а саме: комп'ютера, вартістю 5492 грн. Даний договір укладався на строк протягом якого відповідач зобов'язувався сплачувати чергові платежі. Позивач виконав умови договору, разом з тим, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість у розмірі 20 202,64 грн., що включає комісію та індексацію.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 23 липня 2013 року, позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства "Лізинг інформаційних технологій" заборгованість у розмірі 20 202,64 грн. Вирішено питання щодо судових витрат.

Відповідач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов виходив з того, що укладений договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.1 договору, п.16.1 Правил отримання обладнання, інших товарів і послуг, які є невід`ємною частиною договору (далі Правила)). Пунктом 6.12 Правил визначено, що у випадках суттєвих змін встановленого Національним банком України курсу долара США чи Євро по відношенню до української гривні, оператор залишає за собою право в односторонньому порядку відповідно збільшити платіж, про що повідомляється клієнту в рахунку на оплату чергового поточного платежу. Це право позивача не вимагало узгодження з відповідачем, тому вимога щодо стягнення нарахованої індексації узгоджується з умовами договору, а саме: неповідомлення про це відповідача не перешкоджає праву на збільшення платежу.

Відповідно до п.14.2 Правил у разі несвоєчасної оплати клієнтом нарахованого платежу, клієнт сплачує на користь оператора плату в розмірі 5% від погашеної суми простроченого платежу, якщо погашення простроченого платежу здійснюється у розрахунковий період, на який припадає дата оплати за договором, у розмірі 10%, якщо погашення здійснюється після закінчення розрахункового періоду.

Посилаючись на вказані положення Правил суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків, що нарахована заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна, оскільки вони зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, без належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів та з порушенням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Лізинг інформаційних технологій" та відповідачем був укладений договір про надання в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання. Останній отримав в оренду на умовах фінансового лізингу обладнання згідно накладної-вимоги від 19 січня 2008 року на суму 5492 грн.

Відповідно до п. 1.2. Договору порядок отримання обладнання, інших товарів та послуг клієнтом (відповідачем) визначається Правилами отримання обладнання, інших товарів та послуг клієнтами системи LeaseІТ (надалі - Правила), які є невід'ємною частиною цього Договору.

Умовами Пакету LeaseIT Інвайт є: вид договору - фінансовий лізинг, строк лізингу - 2 роки, кількість місячних лізингових платежів - 24, проценти за надання фінансування - 2% від вартості обладнання в місяць, виплати проводяться щомісячно рівними частинами, перехід права власності - виплата повної вартості обладнання.

Згідно структури грошових нарахувань та надходжень відповідач сплатив всього 9954,47 грн., з яких: 7318,31 грн. - місячний платіж, 2636,16 грн. - штрафні санкції. Заборгованість у розмірі 20202,64 грн. складається з компенсації вартості товару/послуг - 12104,91 грн., фінансової комісії - 6590,40 грн., індексації місячних платежів - 8629,01 грн., індексації простроченої заборгованості - 176,10 грн., індексації платежів розрахункового періоду - 20,54 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд виходив з того, що пунктом 6.12 Правил передбачено, що у випадку суттєвих змін встановленого Національним банком України курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні, оператор LeaseIT залишає за собою право в односторонньому порядку відповідно збільшити платіж, про що повідомляється клієнту в рахунку на оплату чергового платежу.

Разом з тим, суди належним чином не мотивували свої висновки та не перевірили обґрунтованість застосування позивачем п.6.12 Правил з урахуванням чинного законодавства та правовідносин, що виникли між сторонами.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судами не надано оцінки тим обставинам, що грошове зобов'язання за договором, укладеним між сторонами виражене у грошовій одиниці України - гривні та не спростовано доводів відповідача щодо неправомірності застосування, у даному випадку, передбаченого п.6.12 Правил права позивача збільшувати в односторонньому порядку лізингові платежі з урахуванням зміни курсу долара США чи євро по відношенню до української гривні.

Не перевірено доводів відповідача щодо безпідставності проведення позивачем індексації лізингових платежів з прив'язкою до встановленого Національним банком України курсу долара США по відношенню до української гривні. Не перевірено розрахунків таких нарахувань.

Судами не встановлено, коли саме відбулося підвищення розміру платежу на підставі п. 6.12. Правил та чи повідомлявся відповідач про таке збільшення. Не з'ясовано, чи дотримано оператором порядку збільшення платежу на підставі п. 6.12. Правил та чи виник у відповідача обов'язок щодо оплати вартості пакета LeaseIT за підвищеним розміром.

Вартість наданого у лізинг обладнання становила 5492 грн., а нарахована заборгованість за нього - 20 202,64 грн., при чому у розрахунку заборгованості вартість комп'ютера отриманого у лізинг у 2008 році через п'ять років збільшилася до 12 104,01 грн.

Очевидна диспропорція у вартості майна та заборгованості судами попередніх інстанцій залишена поза увагою.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, в порушення вимог ст.ст. 304, 307 ЦПК України апеляційний суд свої повноваження не виконав, обставини викладені в апеляційній скарзі не перевірив, доводів відповідача у сукупності з іншими доказами не перевірив, а лише вказав, що вони на увагу не заслуговують.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які мають істотне значення для вирішення справи, не надали належної правової оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами, та не визначилися з нормою закону, яка підлягає застосуванню, не перевірили усі доводи сторін і докази, на які вони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 квітня 2013 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 23 липня 2013 року скасувати.

Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.