6-32479св13 Про виселення із жилого приміщення і зняття з реєстраційного обліку - 04.12.2013 Прийняття

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, третьої особи на стороні відповідача - Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області про виселення і зняття з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою представника публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" - Чорної Світлани Петрівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 02 липня 2013 року,

У березні 2013 року ПАТ "Креді Агріколь Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 про виселення та зняття з реєстраційного обліку.

В обґрунтування позову банк посилався на те, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 січня 2013 року, у рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Креді Агріколь Банк" за кредитним договором № 359-ю від 12 листопада 2007 року, укладеним між ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ППБК "Поділля-буд" у сумі 335 120 грн 39 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 12 листопада 2007 року - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 30 березня 2000 року.

У зв'язку з тим, що відповідачі в добровільному порядку із вказаної квартири не виселились, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 02 липня 2013 року, в задоволенні позову ПАТ "Креді Агріколь Банк" відмовлено.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Креді Агріколь Банк" - Чорна С.П. порушує питання про скасування оскаржуваних судових рішень, із ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 листопада 2007 року між позивачем та приватним підприємством будівельною компанією "Поділля-буд" укладено кредитний договір № 359-ю, за яким банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію у розмірі 600 000 грн, в рамках якої банк надає позичальнику кредит.

12 листопада 2007 року між позивачем та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки, згідно з яким в іпотеку банку було передано трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачам на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради 30 березня 2000 року, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації 06 квітня 2000 року в реєстровій книзі № 466 за реєстровим № 770/41401.

У вказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_5,, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12 грудня 2012 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 січня 2013 року, у рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "Креді Агріколь Банк" за кредитним договором № 359-ю від 12 листопада 2007 року, укладеним між ПАТ "Креді Агріколь Банк" та ППБК "Поділля-буд", звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з договором іпотеки від 12 листопада 2007 року - квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 30 березня 2000 року.

ПАТ "Креді Агріколь Банк" на адресу відповідачів було направлено вимоги про добровільне виселення з квартири АДРЕСА_1

Відмовляючи в задоволенні позову про виселення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що вимоги про виселення були підписанні особою, яка не мала права на представництво інтересів банку у відносинах з фізичними особами. Також, суд вважав, що вимога про виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення не може бути задоволена в силу положень ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч. 2 ст. 109 ЖК України, оскільки предметом іпотеки є квартира, що належить відповідачам на праві власності та була придбана ними в порядку приватизації, а не за рахунок кредитних коштів позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову про зняття з реєстраційного обліку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що така вимога до відповідачів є безпідставною, оскільки дії щодо реєстрації місця проживання фізичних осіб здійснює відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ВМВ УМВС України у Вінницькій області.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом ч. 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч. 3 ст. 109 ЖК України після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя (кредитора) або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (v0005740-12) роз'яснено, що при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39, 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Встановивши, що у вказаній квартирі зареєстровані малолітні ОСОБА_10, ОСОБА_11, суди попередніх інстанцій в порушення ст. ст. 119, 130 ЦПК України не визначили коло осіб, до яких заявлено позовні вимоги про виселення.

Відмовляючи в задоволенні позову та посилаючись на те, що вимога про виселення відповідачів без надання іншого житлового приміщення не може бути задоволена, суди попередніх інстанцій у порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України, не визначилися із характером спірних правовідносин, вказаних вище норм матеріального права не врахували та помилково вважали, що у даному випадку виселення відповідачів повинно проводитися з підстав передбачених ч. 2 ст. 109 Житлового кодексу України.

Крім цього, звертаючись до суду з позовом та апеляційною скаргою, позивач посилався на те, що ПАТ "Креді Агріколь Банк" в особі Голови Правління Чемерис Є.С. довіреністю від 04 грудня 2012 року, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13, зареєстрованою в реєстрі за № 1376, уповноважив начальника претензійно-позовної роботи департаменту збору кредиту роздрібного бізнесу ОСОБА_14 вчиняти всі процесуальні дії, передбачені кодексами та законами України, в тому числі, без обмежень, підписувати від імені банку претензії, позовні заяви, клопотання, заяви та всі інші документи, необхідні для претензійно-позовної роботи та стягнення на користь банку.

Довіреність від юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється початковою цієї юридичної особи (ст. 246 ЦК України).

За змістом ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненими.

Проводячи оцінку поданих сторонами доказів, суд апеляційної інстанції зазначені вище обставини залишив поза увагою, не навів мотивів, з яких вважав відсутніми факти, якими обґрунтовувались апеляційна скарга, внаслідок чого не з'ясував: чи мав начальник претензійно-позовної роботи департаменту збору кредиту роздрібного бізнесу ОСОБА_14 право на представництво інтересів банку у відносинах з фізичними особами, належним чином не дослідив зміст доручення та не врахував, що у ньому чітко визначені юридичні дії, які належить вчиняти повіреному від імені банку, серед яких зокрема й право на підписання та направлення від імені банку вимоги про виселення мешканців.

За таких обставин, ухвалені у справі рішення суду не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" - Чорної Світлани Петрівни задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 02 липня 2013 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.