Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.

суддів: Закропивного О.В., Хопти С.Ф.,

Червинської М.Є., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль Інвест" про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль Інвест" на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2013 року,

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати договір від 11 січня 2012 року, укладений між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Аваль Інвест" (далі - ТОВ "Аваль Інвест"), недійсним з моменту його укладення, застосувати наслідки недійсності правочину та зобов'язати відповідача ТОВ "Аваль Інвест" повернути сплачені ним грошові кошти у розмірі 6 250 грн, стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 900 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 11 січня 2012 року між ним та ТОВ "Аваль Інвест" укладено договір про надання адміністратором послуг спрямованих на придбання товару, зокрема послуг метою яких є надання безвідсоткової позики. Зазначав, що відповідачем були порушені його права та законні інтереси, спірний правочин вчинено юридичною особою без відповідного на те дозволу (ліцензії), оскільки 1 січня 2012 року набрали чинності зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" і послуги, що надаються ТОВ "Аваль Інвест" підлягають ліцензуванню.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір № 009999 від 11 січня 2012 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Аваль Інвест".

Застосовано наслідки недійсності правочину та зобов'язано ТОВ "Аваль Інвест" повернути сплачені ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 6 250 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Аваль Інвест", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у відповідача була відсутня ліцензія на надання коштів у позику, а тому оспорюваний договір підлягає визнанню недійсним із застосуванням правових наслідків недійсності правочину.

Встановлено й це убачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Судами установлено, що 11 січня 2012 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Аваль-Інвест" було укладено договір про надання системи взаємопов'язаних послуг, які є консультаційними, спрямованими на придбання товару, зазначеного у додатку № 1 до цього договору, на умовах діяльності програми "Інвест".

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства.

Згідно до вимог ст. 227 ч. 1 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений без відповідного дозволу або ліцензії може бути визнано судом недійсним.

Відповідно до ст. 5 Закону України № 2664-III від 12 липня 2001 року "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон) у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, ф інансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності .

За ч. 3 ст. 5 Закону право надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону передбачено, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Законом України № 3462 від 2 червня 2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (3462-17) частину першу статті 4 Закону України № 2664-III від 12 липня 2001 року "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" доповнено пунктом 11-1 такого змісту: "11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах".

Таким чином Законом на момент укладання оспорюваного договору було визначено, що адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою.

Судами установлено, що ТОВ "Аваль Інвест" надало позивачу позику за рахунок залучених коштів для придбання товарів у групах.

Згідно з п.1.3. Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 4802 від 18 жовтня 2005 року (z1459-05) (у редакції станом на час укладення договору з ОСОБА_3.), кредитна установа може провадити діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів тільки після отримання ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України відповідно до цих Ліцензійних умов.

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення, вірно встановили фактичні обставини справи та належним чином перевіривши докази дійшли висновку про те, що юридична особа має право надавати фінансову послугу у вигляді позики за умови, що вона здійснюється без залучення фінансових активів від фізичних осіб, без набуття статусу фінансової установи.

Доводи касаційної скарги, матеріали витребуваної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень.

Таким чином оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аваль Інвест" відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.