Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Закропивного О.В., Червинської М.Є.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Запорізької міської ради, третя особа - відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" про визнання права власності на житловий будинок та грошові кошти в порядку спадкування за заповітом за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 4 вересня 2013 року,

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору про право забудови та безстрокове користування земельною ділянкою, посвідченого Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою від 22 грудня 1954 року. ОСОБА_6 20 вересня 1945 року уклав шлюб з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, після його смерті відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1. Як спадкоємці першої черги спадщину прийняли ОСОБА_8, як дружина, та ОСОБА_9, як син, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, та ОСОБА_3, прийняв спадщину, звернувшись до нотаріальної контори. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9, після смерті якого відкрилсь спадщина у вигляді частини успадкованого ним після смерті ОСОБА_6 житлового будинку. До нотаріальної контори ніхто із спадкоємців ОСОБА_9 не звертався. ОСОБА_8, як спадкоємець першої черги, прийняла спадщину, оскільки проживала разом та була зареєстрована із спадкодавцем за однією адресою. 25 вересня 2008 року ОСОБА_8 було складено заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори, за яким спадкодавець заповідала все своє майно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла, після смерті якої відкрилась спадщина на належну їй частину спірного житлового будинку та грошові вклади. Позивач в установлений законом строк звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, але постановою державного нотаріуса П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори від 10 листопада 2012 року у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд, встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_8 після смерті чоловіка ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_9 після смерті батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати за ним право власності на вищезазначений житловий будинок та грошові кошти у ВАТ "Державний ощадний банк України", в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 лютого 2013 року, залишеним без з мін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 4 вересня 2013 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Визнано за ОСОБА_3 право власності на грошові кошти у ВАТ "Державний ощадний банк України" на суму 4 424 грн. 08 коп. у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі договору про право забудови та безстрокове користування земельною ділянкою, посвідченого Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою від 22 грудня 1954 року.

ОСОБА_6 20 вересня 1945 року уклав шлюб з ОСОБА_8

На підставі ст. 22 КпШС Ѕ частина вищезазначеного будинку належала дружині власника - ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, після його смерті відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1.

Як спадкоємці першої черги спадщину прийняли ОСОБА_8, як дружина, та ОСОБА_9, як син, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, та ОСОБА_3, прийняв спадщину, звернувшись до нотаріальної контори.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_9, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді 1/6 частини успадкованого ним після смерті ОСОБА_6 житлового будинку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час прийняття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив відмову від неї.

Оскільки до нотаріальної контори ніхто із спадкоємців ОСОБА_9 не звертався, суди дійшли висновку про те, що ОСОБА_8, як спадкоємець першої черги, прийняла спадщину, оскільки проживала разом та була зареєстрована із спадкодавцем за однією адресою, та її частка у спадковому майні становить 5/6 частин.

25 вересня 2008 року ОСОБА_8 було складено заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори, за яким спадкодавець заповідала все своє майно ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла, після смерті якої відкрилась спадщина на належну їй частину спірного житлового будинку та грошові вклади.

Позивач в установлений законом строк звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, але постановою державного нотаріуса П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори від 10 листопада 2012 року у видачі свідоцтва про право на спадщину йому відмовлено.

Суди дійшовши висновку, що після смерті ОСОБА_9 спадщину прийняла тільки ОСОБА_8 та її частка у спадковому майні становить 5/6 частин у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не врахували, що спадкодавець на момент смерті проживав у спірному будинку разом із донькою ОСОБА_5 та сином ОСОБА_4, що підтверджується довідкою, виданою квартальним комітетом Шевченківського району м. Запоріжжя (а.с. 86), проте судами не взята до уваги та їй не надано оцінки. За таких підстав, висновки судів про те, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_9 є його мати ОСОБА_8 є передчасними, що в свою чергу виключає можливість останньої розпоряджатися 5/6 частин спірного будинку.

Суд першої інстанції залучаючи до участі у справі у якості відповідача міську раду не звернув уваги на наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_9, а саме його дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Також суд не з'ясував чи прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9 його діти, які є спадкоємцями першої черги.

Місцевий суд розглядаючи позов у порушення вимог ст. ст. 213, 215 ЦПК України на вказані положення закону уваги не звернув, не вирішив питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, безпідставно залучив до участі у справі у якості відповідача міську раду за наявності спадкоємців після смерті ОСОБА_9, внаслідок чого розглянув справу з порушенням норм процесуального права.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення в частині вирішення позову про визнання права власності на спірний будинок не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

У решті судові рішення не оскаржені та предметом перегляду в касаційному порядку не є.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 4 лютого 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 4 вересня 2013 року в частині вирішення позову про визнання права власності на житловий будинок скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.