Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.,

Суддів:Висоцької В.С., Гримич М.К., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення земельного сервітуту, за касаційною скаргою ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_7 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 грудня 2013 року, -

У червні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, вимоги якого уточнила в ході розгляду справи, просила встановити постійний земельний сервітут на право встановлення будівельних риштувань та складання будівельних матеріалів з метою ремонту стіни її житлового будинку АДРЕСА_1 із сторони домоволодіння АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_6, у спосіб: 2,5 метрів від стіни її будинку по всій її довжині з боку будинку відповідача, відновлювані ремонтно-будівельні роботи здійснювати раз у 8 років, відновлювальні ремонтно-будівельні роботи здійснювати в літній період на протязі трьох тижнів, в аварійних чи екстрених ситуаціях за необхідністю.

Позов мотивований тим, що у березні 2010 року позивач вирішила провести поточний ремонт стіни належного їй будинку житлового будинку АДРЕСА_1, яка межує із земельною ділянкою ОСОБА_6 Оскільки відповідач, як власник будинку АДРЕСА_2 відмовився надати частину своєї земельної ділянки у користування для встановлення ринви необхідної для ремонту покрівлі будинку ОСОБА_5, остання звернулася з вищевказаним позовом до суду про встановлення земельного сервітуту.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12 грудня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Представник позивача, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що згідно висновку експерта №140/12 від 19 квітня 2012 року для проведення ремонтно-будівельних робіт фундаменту та фасаду житлового будинку ОСОБА_5 запропоновано, надати в тимчасове користування частину земельної ділянки домоволодіння відповідача при умові демонтування 1,0 м огорожі по суміжній межі та складання будівельних матеріалів на земельній ділянці домоволодіння АДРЕСА_2. Мінімальна тривалість виконання ремонтно-будівельних робіт по укріпленню фундаменту та поновленню фасаду житлового будинку домоволодіння НОМЕР_1 зі сторони домоволодіння АДРЕСА_2 становить 1 (один) календарний місяць. Оскільки вказані пропозиції експерта ні позивачем, ні його представником, як позовні вимоги не заявлялись, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що ремонтно-будівельні роботи з метою ремонту стіни належного ОСОБА_5 будинку не носять постійного характеру, тому відсутні передбачені законом підстави для встановлення постійного земельного сервітуту щодо частини належної відповідачу земельної ділянки, а саме на право встановлення на ній будівельних риштувань та складання будівельних матеріалів з метою ремонту стіни будинку.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна, оскільки вони зроблені судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, оцінки наданих ними доказів, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним нормам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 100 ЗК України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Згідно із ч.ч. 2, 3 ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Виходячи з наведеного, обов'язковою умовою встановлення сервітуту є певна потреба у користуванні чужим майном та відсутність можливості у задоволенні цієї потреби іншим способом, як встановлення сервітуту з конкретним землекористувачем.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції залишив поза увагою вказані норми закону та не з'ясував, чи є можливості задоволення потреб ОСОБА_5 іншим способом, без встановлення сервітуту, чи є можливість встановлення тимчасового сервітуту, не врахував подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, в якій вона просила встановити земельний сервітут на право встановлення будівельних риштувань та складання будівельних матеріалів з метою ремонту стіни житлового будинку, не надав належної оцінки варіанту встановлення сервітуту, запропонованого судовим експертом, не з`ясував за яких обставин позивач позбавлена можливості здійснити ремонт стіни, належного їй будинку.

Судом не перевірено чи зверталася позивач відповідно до ст. 402 ЦК України з вимогою про встановлення земельного сервітуту безпосередньо до відповідача та чи вирішували зазначене питання у добровільному порядку; позивач також не зазначала і у позові, на яких саме умовах (платній чи безоплатній) вона бажає встановити сервітут.

В порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд не уточнив позовних вимог ОСОБА_5, у зв'язку із чим не сприяв здійсненню її прав, отже фактично суд не вирішив спір по суті.

Таким чином, суд першої інстанції не з'ясував усіх обставин справи, не дослідив усіх доказів та не надав їм належної оцінки.

З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду без змін.

Зазначене вище свідчить про неповне встановлення судами, як першої, так і апеляційної інстанцій, фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, що в свою чергу призвело до поверхневого вирішення спору.

За таких обставин, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим, відповідно до ст. 338 ЦПК України їх слід скасувати з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 344, 345 ЦПК України, Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 5 жовтня 2012 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 грудня 2013 року скасувати.

Справу передати до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.