Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.

суддів: Висоцької В.С., Савченко В.О.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту частково недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 1 серпня 2013 року,

У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання заповіту від 23 серпня 2004 року, складеного його сином ОСОБА_5 на території Республіки Кіпр, в частині розпорядження будинку АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4 недійсним.

Посилався на те, що даний заповіт суперечить законодавству України, оскільки нотаріально не завірений.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 1 серпня 2013 року, позов задоволено.

Визнано заповіт, складений ОСОБА_5 23 серпня 2004 року на території Республіки Кіпр, в частині розпорядження будинку АДРЕСА_1 на користь його дружини ОСОБА_4 недійсним.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та увалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права Даним вимогам ухвалені в справі судові рішення не відповідають.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із порушення вимог закону щодо обов'язкового нотаріального посвідчення заповіту.

Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Предметом розгляду є заповіт, складений 23 серпня 2004 року на території Республіки Кіпр.

Згідно п. 2 ст. 22 Договору між СРСР і Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних та кримінальних справах від 19 січня 1984 року, яка діяла на час складення заповіту, в частині, яка стосується заповіту щодо нерухомого майна, останній визнається дійсним, якщо дотримано законодавство держави, на території якої знаходиться нерухоме майно.

Аналогічна норма міститься в ч.2 ст. 18 Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах від 6 вересня 2004 року ( яка ратифікована Законом У країни № 2910-IV від 22 вересня 2005 року (2910-15) та набула чинності 18 березня 2006 року), відповідно до якої до правовідносин щодо успадкування нерухомого майна застосовується законодавство договірної сторони, на території якої знаходиться таке майно.

Частиною 2 ст. 1220 ЦК України встановлено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23 серпня 2004 року ОСОБА_5, перебуваючи на території Республіки Кіпр, склав підписаний двома свідками заповіт (а.с.14-15).

Даним заповітом спадкодавець розпорядився належним йому майном, наступним чином: рухоме та нерухоме майно, розташоване на території Республіки Кіпр, заповідав своєму батькові ОСОБА_3- позивачеві; рухоме та нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_2 - сестрі ОСОБА_5; рухоме і нерухоме майно, розташоване в АДРЕСА_1 дружині ОСОБА_4 - відповідачці.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до норм ст. 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними в ст. ст. 1251-1252 цього Кодексу.

Вимоги до форми заповіту, передбачені нормами ст. 1247 ЦК України, названі загальними, тому що вони стосуються як випадків посвідчення заповіту нотаріусом, так і іншими особами, яким законом надані такі повноваження, специфіка ж посвідчення заповітів установлюється в нотаріальній процедурі, тобто Законом України "Про нотаріат" (3425-12) та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно із ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Як убачається з матеріалів справи, спірний заповіт у встановленому законом порядку посвідчено не було.

Таким чином висновок суду щодо недодержання вимог до форми заповіту відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновок суду не спростовують.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, під час розгляду справи судами не були порушені норми матеріального й процесуального права, а наведені в скарзі доводи висновків суду не спростовують, тому суд касаційної інстанції згідно ч.1 ст. 337 ЦПК України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 18 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 1 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.