Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О. суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В., Мартинюка В.І., Мостової Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування витрат, пов'язаних із поліпшенням спадкового майна, витрат на лікування та поховання, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2013 року,

В грудні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вищезазначеним позовом та посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її чоловік ОСОБА_8 Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2012 року частково задоволено позов ОСОБА_7, яким встановлено факт родинних відносин між останнім та ОСОБА_8, визнано частково недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 липня 2010 року (2424-17) , та свідоцтво про право на спадщину за законом від 02 липня 2010 року (2424-17) , видані ОСОБА_6 державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Чорною С.Г., визнано за ОСОБА_7 у порядку спадкування за законом право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, та на 1/4 частину автомобіля марки "TOYOTA", модель - "CARINA Е", 1993 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_1.

В 2002 році ОСОБА_8 захворів та йому було встановлено діагноз "Вірусний Гепатит С. Активна фаза". З цього часу він постійно проходив курси лікування та щорічне обстеження щодо стану розвитку хвороби, що потребувало значних грошових коштів. Позивачка зазначала, що після смерті останнього організацією поховання займалася вона самостійно, в наслідок чого всі витрати на організацію та проведення поховання здійснені за її рахунок.

Приймаючи до уваги, що судом задоволені позовні вимоги ОСОБА_7 щодо спадкового майна, однак у добровільному порядку він ухиляється від відшкодування їй витрат на лікування померлого, організацію та проведення поховання ОСОБА_8, позивачка просила відшкодувати 1/2 частину понесених нею витрат на лікування та поховання останнього, а саме: витрат на лікування у сумі 21 000 грн за три останні роки життя померлого, із розрахунку 7 000 грн за кожен рік, витрат на організацію та проведення поховання у сумі 5 955 грн (1/2 від сплачених витрат на поховання), витрат на поминальні обіди у сумі 4 000 грн (1/2 від сплачених витрат), витрат на встановлення надгробного пам'ятника у сумі 8 000 грн (1/2 від сплачених витрат), усього на суму 38 955 грн. Крім цього, як вказує позивачка, після прийняття спадщини та до винесення Київським районним судом м. Одеси рішення, нею були вжиті заходи щодо поліпшення спадкового майна у вигляді встановлення системи опалення у приміщені квартири АДРЕСА_1, а саме 17 лютого 2012 року нею був придбаний та 22 лютого 2012 року встановлений водонагрівач електричний для автономного опалення "ЕВН-ЮТЦ", вартістю 2 220 грн Враховуючи зазначене, позивачка також просила відшкодувати їй ј частину від вартості встановленої системи опалення - 555 грн та судові витрати.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування витрат, пов'язаних з похованням у розмірі 13 555,41 грн та відшкодування витрат, пов'язаних з лікуванням 2 523,90 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування витрат, пов'язаних з похованням у розмірі 3 408,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2013 року та залишення в силі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24 квітня 2013 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивачки в частині витрат на організацію та проведення поховання, витрати на встановлення нагробного пам'ятника, та витрат пов'язаних з лікуванням є доведеними та обґрунтованими.

Змінюючи рішення апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, не звернув уваги на Постанову Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України "Про витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання" за № 45 від 03 жовтня 2008 року, оскільки позивачка не надала доказів того, що витрати на виготовлення пам'ятнику і огорожі визначені нею з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у даній місцевості.

Стягнувши на користь позивачки розмір витрат пов'язаних із лікуванням у сумі 2 523, 90 грн суди обґрунтовано виходили з того, що ці витрати підтверджені належними та допустимими доказами.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28 грудня 2009 року виданим Другим Малиновським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.

Згідно рішення Київського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2012 року та паспорту ОСОБА_6 померлий був батьком відповідача та чоловіком позивачки, тому вони являються спадкоємцями померлого першої черги, що сторонами не заперечується та з огляду на вимоги ст. 61 ЦПК України є обставинами, які доказуванню не підлягають.

Як вбачається з довідки КП "Портофранківське" від 14 січня 2010 року померлий був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 по день смерті. З ним проживала без реєстрації дружина ОСОБА_6, подружжя вели спільне господарство по день смерті ОСОБА_8 Похорон останнього позивачка провела за власний рахунок.

Також судом встановлено, що ОСОБА_8 хворів та йому було встановлено діагноз "Вірусний Гепатит С Активна фаза", зазначені обставини підтверджуються лікарським свідоцтвом про смерть № 2661 від 23 грудня 2009 року копією книжки хворого, висновками ультразвукового дослідження, електронно-лучевої томографії.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення тіла у могилу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Згідно зі ст. 1232 ЦК України, спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на поховання спадкодавця.

З роз'яснень викладених у п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 (v0006700-92) вбачається, що витрати на виготовлення пам'ятників і огорож визначаються виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам'ятників і огорож у даній місцевості.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи вартість понесених витрат обґрунтовано виходив із розміру витрат на поховання потерпілого та пов'язаних з цим ритуальних послуг у Одеській області відповідно до постанови Фонду соціального страхуванню від нещасних випадків на виробництві від 03 жовтня 2008 року № 45 (z1040-08) (чинної на час розгляду справи), яку він застосував із урахуванням положень ч. 8 ст. 8 ЦПК України.

Згідно ст. 355 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень.

Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 02 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.