Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Вербицької О.В., Маринчак Н.Є., за участю секретаря судового засідання Савченко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року

у справі № 826/17627/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ2011"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФГ2011" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2014 року у справі № 826/17627/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07.06.2013 року № 0001802260, № 0001812260, № 0001792260

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом замінено Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління Мігдоходів у м. Києві правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ФГ 2011" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів за період з 23.01.2012 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено акт від 24.05.2013 року № 1695/22-621-38013283, яким встановлено порушення позивачем: - пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.15.1 п. 153.15 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1 085 332, 00 грн. та завищено розмір від'ємного значення об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств в сумі 85 701 476, 00 грн.; - п. 181.1 ст. 181, п.п. 183.2, 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено розмір податкового кредиту на суму 1 965 590, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, від 07.06.2013 року: - № 0001802260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 1 356 665, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 085 332, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 271 333, 00 грн.; - № 0001812260, яким зменшено розмір від'ємного значення об'єктом оподаткування податком на прибуток в сумі 85 701 476, 00 грн.; - № 0001792260, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2 456 988, 00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 965 590, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 491 398, 00 грн.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем безпідставно, оскільки під час судового розгляду не доведено факту допущення порушень позивачем.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення, погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до копій протоколів загальних зборів ТОВ "ФОЗЗІ СІЧ", ТОВ "ФОЗЗІ ОСТ", ТОВ "ФОЗЗІ ЮГ", ТОВ "СІЛЬПО-65", ТОВ "СІЛЬПО-69" та ТОВ "РОССТРАНС" від 07.10.2011 року ними прийнято рішення про припинення діяльності шляхом злиття з іншими юридичними особами та про передачу усіх прав, обов'язків та майна юридичні особі - правонаступнику ТОВ "ФГ2011". Усі права, обов'язки та майно вказаних товариств відповідно до передавальних актів від 12.01.2012 року було передано правонаступнику ТОВ "ФГ2011", яке зареєстровано в ЄДРПОУ 18.01.2012 року.

Підставою для донарахування зобов'язань з податку на прибуток, а також зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток слугувало формування позивачем витрат за рахунок відсотків по кредитним договорам, курсової різниці, а також амортизаційних відрахувань, які, на думку податкового органу, мають відношення до здійснення господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, правонаступником яких позивач не являється, оскільки його зареєстровано в ЄДРПОУ пізніше ніж складено передавальні акти зазначеними вище товариствами. При цьому обставини виникнення таких витрат відповідачем не заперечуються.

Згідно із п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 98.1.2 п. 98.1 ст. 98 Податкового кодексу України під реорганізацією платника податків у цій статті розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання: злиття платників податків, а саме передача майна платника податків до статутних фондів інших платників податків, унаслідок чого відбувається ліквідація платника податків, який зливається з іншими.

Процес державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття проходить у три етапи.

Першим етапом є внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про рішення засновників (учасників) щодо припинення юридичної особи відповідно до ст. 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон).

Водночас, ч. 13 ст. 37 Закону встановлено, що злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Другим етапом є безпосереднє проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, утвореної шляхом злиття, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами.

Порядок проведення державної реєстрації новоутвореної юридичної особи здійснюється у порядку, встановленому статтями 24 - 27 Закону. Крім того, абзацом другим ч. 3 ст. 107 Цивільного кодексу України встановлено, що нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.

Третім етапом, що наступає після проведення державної реєстрації юридичної особи, утвореної шляхом злиття юридичних осіб, є проведення державної реєстрації припинення юридичних осіб, які припиняються в результаті злиття, що проводиться в порядку, встановленому ст. 37 Закону.

Таким чином, враховуючи наведені норми, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновкам судів попередніх інстанцій про те, що складання передавальних актів суб'єктами господарювання, які прийняли рішення реорганізацію шляхом злиття, до проведення державної реєстрації правонаступника, не суперечить чинному законодавству та не впливає на право використання показників, які йому передані.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість стала несплата позивачем в періоді з 23.01.12 року по 31.12.2012 рік податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заява про реєстрацію як платника податку на додану вартість подавалась 16.02.2012 року, однак листом від 22.02.2012 року № 3639/10/29111 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва повідомлено позивача про зазначення ним неповних та недостовірних відомостей та запропоновано надати нову заяву із зазначенням всіх достовірних обов'язкових реквізитів.

29.02.2012 року ТОВ "ФГ2011" повторно звернулося із заявою, однак листом від 07.03.2012 року № 202/10/29111 ДПІ повідомлено про зазначення неповних відомостей та запропоновано надати нову заяву із зазначенням всіх достовірних обов'язкових реквізитів.

10.04.2012 року ТОВ "ФГ2011" подало знову заяву, однак листом від 13.04.2012 року № 2485/10/18111 ДПІ відмовила у видачі свідоцтва з підстав наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації згідно пп. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, а саме: будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом.

Задовольняючи позов у відповідній частині, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивач виконав покладений на нього обов'язок та звернувся до податкового органу із відповідною заявою про реєстрацію його як платника ПДВ, однак із незалежних від нього причин свідоцтво не отримав, то обов'язку по сплаті податку на додану вартість у період з 23.01.2012 року по 31.12.2012 року у нього не виникало.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України).

Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1394 (za369-11) затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.11.2011 року за № 1369/20107) (далі - Положення), відповідно до п. 3.5 розділу III якого будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації чи прийняла рішення про добровільну реєстрацію як платника ПДВ, подає до податкового органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника податку на додану вартість за формою № 1-ПДВ.

Особи, зазначені у пунктах 183.3 та 183.4 статті 183 розділу V Кодексу (у разі добровільної реєстрації) (підпункт "б" підпункту 3.5.2 пункту 3.5, підпункти 3.6.1, 3.6.3, 3.6.5 пункту 3.6 цього розділу), можуть навести у заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника ПДВ, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками ПДВ та матимуть право на виписку податкових накладних(п. 3.5 розділу III Положення).

Пунктом 3.9 розділу III Положення передбачено, що якщо в заяві про реєстрацію не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою заявника, не підписано заявником (для фізичних осіб), відповідальною особою заявника (для юридичних осіб) чи особою, яка має документально підтверджене повноваження щодо підпису реєстраційної заяви від особи, яка реєструється платником ПДВ, відомості про заявника не включені до Єдиного державного реєстру, то протягом 10 робочих днів від дня отримання заяви податковий орган звертається до особи з письмовою пропозицією надати нову заяву про реєстрацію (із зазначенням підстав неприйняття попередньої).

В силу п. 3.10 розділу III Положення податковий орган відмовляє в реєстрації особи як платника ПДВ, якщо за результатами розгляду реєстраційної заяви та/або поданих документів встановлено, що особа не здійснює постачання товарів/послуг або не відповідає вимогам, визначеним статтею 180, пунктом 181.1 статті 181, пунктом 182.1 статті 182 та пунктом 183.7 статті 183 розділу V Кодексу (пункт 1.5 розділу I, пункти 3.3, 3.4, підпункт 3.5.1 пункту 3.5 розділу III цього Положення), або якщо існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 розділу V Кодексу (пункт 5.1 розділу V цього Положення).

Відповідно до пп. б п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо: будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом.

Враховуючи те, що податковим органом, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, не надано доказів отримання відомостей про прийняття позивачем рішення про його припинення та затвердження ліквідаційного балансу, передавального акта або розподільчого балансу, відмова платнику податків у видачі свідоцтва з відповідних підстав, є необґрунтованою.

Зміна податковим органом стану платника податків на " 3" "Прийнято рішення по припинення (розпочато ліквідаційну процедуру)" після отримання відомостей про внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичною особи в результаті реорганізації, враховуючи пп. б п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, не є достатньою умовою для відмови в реєстрації особи як платника ПДВ.

Згідно із п. 183.10 ст. 183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність відповідних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року у справі № 826/17627/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.