Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Веденяпіна О.А.

Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КУБ ІМПОРТ" на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року по справі № 806/285/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КУБ ІМПОРТ" до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій і рішення протиправними, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "КУБ ІМПОРТ" звернулось до суду з позовом до Коростишівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.12.2014 року № 0000572200 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 105192,56 грн.; від 05.12.2014 року № 0000582200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340,00 грн.; визнання протиправними дій і рішення, викладеного у акті перевірки від 23.10.2014 року № 159/22/36490321, щодо нарахування позитивної курсової різниці в сумі 40636,44 грн. із подальшою сплатою цієї суми до Державного бюджету України.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.12.2014 року № 0000572200 та № 0000582200. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року скасовано постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нову про відмову в задоволенні позову. В решті постанову залишено без змін.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що у період з 14.10.2014 року по 16.10.2014 року Коростишівською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "КУБ ІМПОРТ" з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні імпортних контрактів від 25.11.2013 року № 20131125, укладеного з Quanzhou Guannan Machine Co., LTD, Dashan wengilin str., Wuli industrial Zone, Jinjiang City, China; від 26.11.2013 року № 20131126, укладеного з Linyi Kunhong Tools Co., LTD, Shuangqiac Road, Hedong District, Linyi, China за період з 25.11.2013 року по 14.10.2014 року, за результатами якої складено акт № 159/22/36490321 від 23.10.2014 року.

Згідно вказаного акту податковим органом встановлено порушення ТОВ "КУБ ІМПОРТ": статті 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі - Закон № 185/94-ВР (185/94-ВР) ), а саме: термінів надходження сплаченого товару (або повернення раніше сплачених валютних коштів) при виконанні імпортного контракту від 25.11.2013 року № 20131125, укладеного з Quanzhou Guannan Machine Co., LTD, Dashan wengilin str., Wuli industrial Zone, Jinjiang City, China (Китай) та імпортного контракту від 26.11.2013 року № 20131126, укладеного з Linyi Kunhong Tools Co., LTD, адреса: Shuangqiac Road, Hedong District, Linyi, Shandong, China (Китай); пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України та статті 9 розділу ІІ Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (15-93) , а саме: неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходяться за її межами, станом 01.04.2014 року та 01.07.2014 року; статті 5 Закону № 185/94-ВР та пункту 7 розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою правління Національного банку України від 10.08.2005 року № 281 (z0950-05) , - позитивна курсова різниця в сумі 40636,44 грн. підлягає перерахуванню до Державного бюджету України на рахунок 31110105700268, код 21081000, МФО 811039, призначення платежу 131.

На підставі акта перевірки № 159/22/36490321 від 23.10.2014 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.12.2014 року № 0000572200 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, встановлених статтею 1 Закону № 185/94-ВР, в сумі 105192,56 грн.; № 0000582200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 340,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, апеляційний суд виходив з того, що податковий орган діяв у межах повноважень, у спосіб та в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

В частині другій статті 2 Закону № 185/94-ВР зазначено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

У зв'язку з чим, пунктом 3 постанови правління Національного банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" від 16.11.2012 року № 475, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.11.2012 року за № 1921/22233 (z1921-12) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону № 185/94-ВР, повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постановою правління Національного банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" від 14.05.2013 року № 163 (z0718-13) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону № 185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Постановою правління Національного банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень" від 14.11.2013 року № 453 (z1951-13) встановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону № 185/94-ВР, здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно зі частинами шостою та сьомою статті 6 Закону №185/94-ВР, якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Встановлено, що між ТОВ "КУБ ІМПОРТ" (покупець) та "Quanzhou Guannan Machine Co., LTD" (Китай) (продавець) укладено контракт № 20131125 від 25.11.2013 року, за умовами якого продавець зобов'язаний відвантажити товар і передати право власності покупцю. У свою чергу, покупець зобов'язаний сплатити і прийняти товар на умовах даного контракту. Під товаром мається на увазі: обладнання, верстати, запчастини, приладдя, матеріали та інструменти в асортименті, згідно додатків до цього контракту.

На виконання умов вказаного контракту, ТОВ "КУБ ІМПОРТ" провело оплату продавцю - "Quanzhou Guannan Mahine Co.LTD" (Китай) продукції, всього в сумі 34000 доларів США.

14.01.2014 року продавець на ім'я покупця відправив коносамент про відправку товару з Китаю, на суму 17056,00 доларів США.

15.01.2014 року сторонами було підписано доповнення № 20140115 до контракту № 20131125, згідно якого оплату за товар в сумі 34000,00 доларів США станом на 15.01.2014 року вважати як передплату за товар згідно цього контракту. З цієї суми передплати, сума 17056,00 доларів США - 100% оплата за відправлений товар згідно додатку № 2 до контракту № 20131123 від 25.11.2013 року. Залишок оплати за товар в сумі 16944,00 доларів США зарахувати як передплату за наступну партію товару, згідно замовлення покупця.

У зв'язку з неналежним виконанням продавцем умов контракту, 05.02.2014 року ТОВ "КУБ ІМПОРТ" направило претензію до фірми "Quanzhou Guannan Mahine Co.LTD" про надання документів про відправку товару згідно контракту, або повернення передплати в сумі 16944,00 доларів США.

12.02.2014 року контрагент позивача "Quanzhou Guannan Machine Co., LTD" направив лист, у якому зазначив про неможливість відправки товару, у зв'язку з форс-мажорними обставинами, а саме - відсутністю дозвільних документів.

Так, у пункті 6 контракту № 20131125 від 25.11.2013 року сторонами визначено, що останні звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому контракту, якщо таке виконання буде поза контролем невиконуючої сторони, а саме: пожежею, повінню, іншими стихійними бідами, війною, військовими операціями будь-якого характеру, рішеннями урядів і органів влади, місцевих властей, обмеження експорту/імпорту, епідеміями, і іншими подібними обставинами, якщо такі безпосередньо вплинули на виконання зобов'язань.

Матеріалами справи підтверджено, що 26.02.2014 року перетнув кордон України товар, поставлений "Quanzhou Guannan Machine Co., LTD" на суму 17056,00 доларів США.

10.03.2014 року до контракту № 20131125 сторонами підписана додаткова угода № 3, згідно якої у звязку з обставинами, що виникли та неможливістю виконання умов контракту № 220121125 від 25.11.2013 року, сторони визнали такі обставини непереборною силою, яка унеможливлює виконання контракту. У звязку з цими непереборними обставинами сторони дійшли згоди, що продавець зобов'язаний повернути отриману попередню оплату за товар в сумі 16944,00 доларів США до 23.03.2014 року.

На виконання умов указаної додаткової угоди, 31.03.2014 року "Quanzhou Guannan Machine Co., LTD" повернуто частину передплати в сумі - 5680,00 доларів США.

07.07.2014 року між сторонами підписаний додаток № 2 до контракту № 20131125 про доставку товару на суму 21385,00 доларів США.

10.07.2014 року продавець - китайська сторона, відправила коносамент про відправку покупцю товару на суму 21385 доларів США.

27.08.2014 року кордон України перетнув другий контейнер із товаром продавця на суму 21385,00 доларів США по контракту № 20131125.

26.11.2013 року між ТОВ "КУБ ІМПОРТ" (покупець) та Linyi Kunhong Tools Co., LTD укладено контракт № 20131126, за умовами якого продавець зобов'язаний відвантажити товар і передати право власності покупцю. У свою чергу, покупець зобов'язаний сплатити і прийняти товар на умовах даного контракту. Під товаром мається на увазі: обладнання, верстати, запчастини, приладдя, матеріали та інструменти в асортименті, згідно додатків до цього контракту.

На виконання умов указаного контракту, 05.12.2013 року та 09.01.2014 року покупцем перераховані кошти за товар в сумах 2000,00 доларів США і 4222,05 доларів США, відповідно.

У зв'язку з неналежним виконанням продавцем умов контракту, 20.02.2014 року ТОВ "КУБ ІМПОРТ" направило останньому претензію.

Розглянувши претензію, Linyi Kunhong Tools Co., LTD повідомило ТОВ "КУБ ІМПОРТ" про існування обставин, які унеможливлюють відправку товару. Цією обставиною є відсутність дозвільного державного документу, який необхідний компанії для експортної відправки товарів за кордон, що є обмеженням експорту.

У свою чергу, пунктом 6 контракту № 20131126 від 26.11.2013 року визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по цьому контракту, якщо таке виконання буде поза контролем невиконуючої сторони, а саме: пожежею, повінню, іншими стихійними бідами, війною, військовими операціями будь-якого характеру, рішеннями урядів і органів влади, місцевих властей, обмеження експорту/імпорту, епідеміями, і іншими подібними обставинами, якщо такі безпосередньо вплинули на виконання зобов'язань.

10.04.2014 року сторони підписали додаткову угоду № 2 до контракту № 20131126 від 26.11.2013 року, згідно якої у звязку з обставинами, що виникли та неможливістю виконання умов контракту № 20131126 від 26.11.2013 року, сторони визнали такі обставини непереборною силою, яка унеможливлює виконання контракту. У звязку з цими непереборними обставинами сторони дійшли згоди, що продавець зобов'язаний повернути отриману попередню оплату за товар.

На виконання умов указаної додаткової угоди, 10.10.2014 року Linyi Kunhong Tools Co., LTD повернуто передплату за товар в сумі 6222,05 доларів США.

Встановлені обставини свідчать про виникнення форс-мажорних обставин по контрактам № 20131125 від 25.11.2013 року та № 20131126 від 26.11.2013 року.

Враховуючи наявність вищенаведених документів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставності доводів відповідача про порушення позивачем статті 2 Закону № 185/94-ВР.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 року № 15-93, валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Згідно із пунктом 2.7 статті 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року № 49 (z0209-00) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000 року за № 209/4430 (z0209-00) , невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період.

Виходячи з фактичних обставин справи та з урахуванням приписів законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу пені за порушення термінів, передбачених Законом № 185/94-ВР (185/94-ВР) та, відповідно, про відсутність порушень позивачем порядку декларування валютних цінностей за межами України.

Крім того, судом апеляційної інстанції не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому необхідно враховувати, що статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

У свою чергу, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що рішення суду першої інстанції, на відміну від апеляційного суду, є обґрунтованим, зокрема, і в контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Крім того, презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України).

За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КУБ ІМПОРТ" задовольнити.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2016 року скасувати та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року по справі № 806/285/15.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.