Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Мазур Л.М., Матвєєвої О.А., Писаної Т.О., Юровської Г.В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання договору поруки припиненим; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання кредитної угоди та договору про видачу траншу з додатком розірваними,

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 січня 2013 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 25 172,76 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитом та 1 тис. доларів США пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, що еквівалентно 208 858 грн 62 коп. та 3 219 грн сплаченого збору. У решті позову відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір поруки від 30 серпня 2007 року № 08/07/403, укладений між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 припиненим. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано кредитну угоду від 30 серпня 2007 року № 08/07/403МК та договір про видачу траншу від 30 серпня 2007 року № 08/07/403МК-01 з додатком № 1, укладені між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 розірваними з 03 січня 2013 року. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 26 березня 2013 року зазначене судове рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 1 тис. доларів США пені; в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про розірвання кредитної угоди та договору про видачу траншу з додатком; в частині зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим скасовано. У цій частині ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" пеню в розмірі 16 876,48 доларів США за невиконання умов кредитного договору від 30 серпня 2007 року № 08/07/403МК за період з 08 вересня 2010 року до 10 квітня 2012 року, що еквівалентно 134 758 грн 70 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2013 року у відкритті касаційного провадження у вказаній справі відмовлено на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

У серпні 2013 року до суду касаційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1, про перегляд цієї ухвали з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

На підтвердження своїх доводів щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах заявник посилається на:

ухвалу колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 серпня 2012 року, якою скасовано рішення апеляційного суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким визнано договір поруки укладений між банком та фізичною особою припиненим;

рішення колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2012 року, яким рішення судів попередніх інстанцій скасовано, ухвалено нове рішення, яким визнано припиненим договір поруки у справі за аналогічним позовом.

Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 Цивільного процесуального кодексу України" зі змінами роз'яснено, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Зі змісту заяви та ухвали, про перегляд якої її подано, не вбачається неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах у порівнянні з ухвалою та рішенням, на які здійснюється посилання, оскільки в них мають місце різні встановлені судами фактичні обставини.

Крім того, ОСОБА_1 вважає прикладом неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах ухвалу колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2012 року, копії якої долучено до заяви.

Зі змісту зазначеної ухвали убачається, що судом касаційної інстанції скасовано судові рішення судів попередніх інстанцій та передано справу за позовом про визнання договору поруки припиненим на новий розгляд.

У пункті 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 Цивільного процесуального кодексу України" зі змінами роз'яснено, що постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі й застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК (1618-15) , і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1частини першої статті 355 ЦПК.

Наведене свідчить про те, що при розгляді справи, з якою заявник порівнює справу, щодо якої подано заяву про перегляд судового рішення, спір остаточно не вирішено та не відбулося застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті.

Щодо посилання заявника на постанову Верховного Суду України від 18 липня 2012 року, то це рішення Верховного Суду України прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, зокрема ст. ст. 251, 252, ч. 4 ст. 559 ЦК України, у справах з подібних правовідносин. Однак, постанова Верховного Суду України не є рішенням касаційного суду, а тому посилання на неї не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що передбачені статтею 355 ЦПК України підстави для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2013 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску справи за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання договору поруки припиненим; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання кредитної угоди та договору про видачу траншу з додатком розірваними, за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2013 року до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.