Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Висоцької В.С., Савченко В.О., Фаловської І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2013 року,

У березні 2011 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про припинення права власності на 18/100 частини квартири АДРЕСА_1, про визнання за нею права власності на зазначену частину квартири та стягнення з неї на користь відповідача грошової компенсації за вказану частину квартири у розмірі 69 935 грн. 18 коп. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року за відповідачем визнано право власності на 18/100 частини квартири, проте після розірвання шлюбу між сторонами склалися конфліктні стосунки, у зв'язку з чим спільне володіння і користування квартирою не є можливим. А тому, враховуючи, що частка відповідача у квартирі є незначною, відповідач має інше житло у м. Умані Черкаської області, але відмовляється вирішити спір за згодою сторін позивач звернулась до суду з даним позовом.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2012 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про припинення права на частку у спільному майні.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2013 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09 квітня 2012 року скасовано, позов задоволено. Право власності ОСОБА_5 на 18/100 частини квартири АДРЕСА_1 припинено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 18/100 частини квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суму компенсації, внесену на депозит суду, за 18/100 частини квартири АДРЕСА_1 у розмірі 135 900 грн.

У касаційній скарзі, заявник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У поданих до суду запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими, у процесі розгляду справи судом не порушені норми матеріального та процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Апеляційний суд під час розгляду справи, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, а також врахувавши обставини справи, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.