Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Червинської М.Є.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Юр’ївської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Жемчужненської сільської ради Юр’ївського району Дніпропетровської області, відділу Держкомзему в Юр’ївському районі Головного управління Держкомзему у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай) за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на рішення Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 1987 по 1998 роки він працював у колгоспі "Росія". 3 лютого 1988 року його прийнято у члени колгоспу. У 2010 році йому стало відомо, що 27 січня 1997 року на землі колишнього колгоспу "Росія", правонаступником якого є ТОВ "Жемчужина", видавався державний акт на землі колгоспу і до нього були прикладені списки членів колгоспу, в яких відсутнє його прізвище. Він неодноразово звертався до товариства з клопотанням про наділення земельного паю, на що надавалась відповідь про відсутність у нього прав на такий пай. Зазначаючи, що він усе життя проживав у селі, працював у колгоспі та посилаючись на Указ Президента України № 720/95 від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив поновити строк для звернення до суду та визнати за ним право на земельний пай в КСП "Росія" у розмірі 9,40 га, вартість якого станом на 1 січня 2010 року складає 105 020 грн. 98 коп.

Рішенням Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року, позов задоволено: поновлено ОСОБА_3 строк на звернення до суду за захистом права на земельний пай з 7 грудня 2010 року; визнано за позивачем право на земельну частку (пай) у КСП "Росія" у розмірі 9,40 гектарів.

У касаційній скарзі заступник прокурора Дніпропетровської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 15 листопада 1987 року ОСОБА_3 прийнятий на роботу у колгосп "Росія" на посаду водія. Дана обставина підтверджується трудовою книжкою ОСОБА_3 3 лютого 1988 року він прийнятий у члени колгоспу "Росія", рішення про його виключення з членів колгоспу відсутнє. Вказані обставини підтверджуються довідкою архівного відділу Юр’ївської районної державної адміністрації від 15 жовтня 2010 року. Правонаступником колгоспу "Росія" було ТОВ "Жемчужина", реєстрація якого припинена у зв’язку з визнанням його банкрутом. 27 січня 1997 року на землі колишнього колгоспу "Росія" видавався державний акт та складались до нього списки членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суди прийшли до висновку про поновлення строку для звернення до суду, виходячи із того, що він тільки 7 грудня 2010 року дізнався про порушення його права, за захистом якого він звернувся до суду 10 листопада 2010 року та з доведеності періоду його роботи у КСП "Росія" з 1987 по 1998 роки.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до п. 2 Указу Президента України № 720/95 від 8 серпня 1995 року "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) п раво на земельну частку (пай) мають члени коллективного сільськогосподарського підприємства, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Як доказ, в обґрунтування позовних вимог, ОСОБА_3 надав копію трудової книжки, згідно якої він був звільнений з роботи в колгоспі "Росія" 20 грудня 1998 року. Запису про трудову діяльність про подальшу роботу в колгоспі, як і в КСП "Росія" та ТОВ "Жемчужина", у трудовій книжці немає.

Після звільнення з роботи позивач вже не був ні членом колгоспу, ні тим більше членом КСП "Росія", а тому, у порушення вимог п. 2 вказаного Указу Президента України (720/95) , суди належним чином не з’ясували чи мав право ОСОБА_3 на отримання земельної частки (паю) з огляду на те, що він не був членом КСП і не залишався ним при отриманні вказаним КСП державного акту на право колективної власності на землю. При цьому у рішенні суд вказує доведеною обставину перебування ОСОБА_3 на роботі у період з 1987 року по 1998 роки у колгоспі та у членах КСП "Росія".

Суд фактично ухвалив рішення на підставі припущень позивача про те, що вказаний державний акт на право колективної власності з додаванням списку членів КСП "Росія" було видано 27 січня 1997 року; матеріали справи не містять ні державного акту на право колективної власності на землю, ні списків пайщиків, ні статуту та інших реєстраційних документів КСП "Росія".

Апеляційний суд на такі порушення уваги не звернув.

Відтак, суди не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору; не визначились, які між сторонами виникли правовідносини та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Крім того, із матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду через 13 років після того як йому було відмовлено у наданні земельного паю, при цьому, як причину поважності пропуску строку він зазначив, що до 2010 року йому не було відомо про його право на земельний пай.

Вказані обставини підлягають перевірці для вирішення питання поважності причин пропуску звернення до суду.

За таких обставин, рішення судів не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області від 23 лютого 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 квітня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.