Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого Ткачука О.С.

Суддів:

Висоцької В.С., Колодійчука В.М., Савченко В.О., Умнової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 вересня 2011 року,-

Позивач звернулася до суду з позовом, вимоги якого уточнила в ході розгляду справи та просила припинити право власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1; визнати право власності на вказану квартиру за нею в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов мотивований тим, що 27 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики, згідно умов якого остання отримала в позику кошти у розмірі 97500 грн., що на момент отримання коштів було еквівалентно 19500 доларів США. Термін повернення коштів встановлений сторонами до 27 листопада 2007 року. 29 травня 2007 року між сторонами був укладений договір про внесення змін до вищевказаного договору позики, згідно якого позивач додатково надала позивачу у позику кошти у розмірі 43834 грн., у зв`язку із чим загальна сума позики складає 141334 грн. 17 грудня 2007 року між сторонами укладений договір про внесення змін до договору позики від 27 квітня 2007 року та встановлено строк повернення позики у розмірі 141334 грн. до 27 листопада 2008 року. В договорі вказано, що на момент 17 грудня 20007 року розмір позики дорівнює 28180 доларів США. В забезпечення зобов`язань за договором позики між сторонами 27 квітня 2007 року був укладений договір іпотеки, відповідно до якого відповідач передала в іпотеку позивачу належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1. Вартість квартири на момент 27 квітня 2007 року складала 170 000 грн. 13 серпня 2008 року позивач направила на адресу відповідача лист про порушення останнім зобов`язань по договору позики та викладено вимогу про повернення коштів. Відповідач на вказане звернення не відреагував та коштів не повернув. Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для набуття нею права власності на предмет іпотеки.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 4 липня 2011 року даний позов задоволений у повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22 вересня 2010 року апеляційна скарга відповідача задоволена частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи №2-872/11/11, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги позову прийшов до висновку, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по поверненню позики є безумовною підставою для набуття позивачем права власності на заставлене майно в силу п.п.10,11 договору іпотеки від 27 квітня 2007 року, ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та ст. 611 ЦК України.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не був дотриманий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, визначений ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку". Виконання вимог вказаного закону позивачем не доведено, у зв`язку із чим, правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом припинення права власності на нього у відповідача та визнання права власності за позивачем, відсутні.

Висновки апеляційного суду відповідають вимогам матеріального і процесуального права, зокрема нормам ст.ст. 33, 35 Закону України "Про іпотеку", ст. 321 ЦК України. Фактичні обставини встановлені судом повно та об’єктивно, підтверджуються матеріалами справи.

Докази на підтвердження належного виконання позивачем встановленого Законом України "Про іпотеку" (898-15) порядку звернення стягнення на предмет іпотеки в матеріалах відсутні, у зв`язку із чим, правові підстави для задоволення даного позову відсутні.

Враховуючи наведене, апеляційний суд прийшов до правильного висновку щодо відсутності правових підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки – належну відповідачу на праві приватної власності квартиру.

Апеляційний суд прийшов до правильного висновку про необґрунтованість рішення місцевого суду та наявність правових підстав для його скасування з ухваленням нового рішення.

Доводи касаційної скарги не узгоджуються з нормами матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та спростовуються матеріалами справи.

Оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням вимог закону, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, що відповідно до ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 22 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.