Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Мартинюка В.І.,

Кадєтової О.В., Мостової Г.І.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: ОСОБА_6, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2009 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2010 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_3 у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 лютого 2006 року близько 11 години 30 хвилин у м. Куп’янську Харківської області сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої загинула його дружина, ОСОБА_8 У скоєнні дорожньо-транспортної пригоди обвинувачувався ОСОБА_9 – водій автомобіля "КАМАЗ-5320", номерний знак НОМЕР_1, від якого відчепився причеп і виїхав на зустрічну смугу та здійснив наїзд на автомобіль "ГАЗ-322132", номерний знак НОМЕР_2, який належить приватному підприємцю ОСОБА_4 Постановою Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 13 червня 2007 року ОСОБА_9 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України відповідно до ст. 1 п. "б" Закону України "Про амністію".

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої вимоги й остаточно просив стягнути 4 302 грн. на відшкодування витрат на поховання та встановлення надгробного пам’ятника, 275 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 500 грн. витрат на правову допомогу, призначити щомісячні платежі на утримання дитини у розмірі 302 грн. 50 коп. до досягнення нею повноліття, а в разі продовження навчання – до 24 травня 2025 року та стягнути одноразово 10 627 грн. 03 коп. на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, починаючи з 23 лютого 2006 року до 1 січня 2009 року.

Рішенням Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 4 302 грн. на відшкодування витрат на поховання та встановлення надгробного пам’ятника, 25 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 500 грн. витрат на правову допомогу. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції змінено: стягнуто солідарно із ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 60 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити ухвалені у справі судові рішення в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на утримання дитини, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4, як володільці джерел підвищеної небезпеки, повинні у солідарному порядку відшкодувати витрати на поховання та встановлення надгробного пам’ятника у розмірі 4 302 грн. та моральну шкоду. ОСОБА_8 на момент загибелі не працювала, тому суди відмовили у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_7

Однак повністю погодитися з висновком судів не можна.

Судом установлено та убачається з матеріалів справи, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 23 лютого 2006 року близько 11 години 30 хвилин у м. Куп’янську Харківської області загинула ОСОБА_8, яка була матір’ю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Згідно з ч. 2 ст. 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

У порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції, вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення витрат на утримання дитини, положень ч. 2 ст. 1195 ЦК України не врахував, невірно застосував ст. 1200 ЦК України та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення відповідних вимог ОСОБА_3

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи й залишив рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині відшкодування моральної шкоди ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Визначаючи розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_3, суд належним чином врахував вимоги об’єктивності, розумності й справедливості та обставини даної цивільної справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення витрат на утримання дитини повинні бути скасовані, а справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати викладене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 23 липня 2009 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2010 року в частині стягнення витрат на утримання дитини скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 21 грудня 2010 року в частині відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.