Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого : Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Чернігівська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Чернігівській області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2013 року,

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 вересня 2012 року, за заявою ОСОБА_1 позов залишено без розгляду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2013 року, відмовлено ОСОБА_2, ОСОБА_3 у задоволенні заяви про стягнення на їх користь з ОСОБА_1 витрат на правову допомогу.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2013 року, ухвала Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2013 року скасована.

Судом стягнуто з ОСОБА_1 витрати за правову допомогу на користь ОСОБА_2 2 000 грн., на користь ОСОБА_3 - 795, 52 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про часткове задоволення вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції, посилаючись на ч. 3 ст. 89 ЦПК України, обґрунтовував свої висновки тим, що останніми надано докази у підтвердження понесених витрат у зв'язку зі зверненням ОСОБА_1 до суду з позовом до них.

Проте з висновком апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Так, згідно з ч. 3 ст. 89 ЦПК України у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 у листопаді 2011 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 вересня 2012 року за заявою ОСОБА_1, в особі її представника, позов залишено без розгляду, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Звертаючись до суду з заявою про вирішення питання про повернення судових витрат, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, обґрунтовували свої вимоги тим, що у результаті звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, який є необґрунтованим, вони понесли матеріальні затрати на правову допомогу, які остання повинна відшкодовувати.

Суд першої інстанції при постановленні ухвали, правомірно дійшов до висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надали суду доказів, про те, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом чи під час розгляду справи діяла необґрунтовано.

Залишення позову без розгляду у зв'язку з клопотанням про це позивача, не свідчить про необґрунтованість дій останнього та не є підставою у розумінні ч. 3 ст. 89 ЦПК України для компенсації здійснених відповідачами витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Безпідставно скасувавши законну й обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні процесуального закону.

За таких обставин ухвала апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2013 року підлягає скасуванню, з залишенням в силі ухвали суду першої інстанції, що була помилково скасована апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 19 квітня 2013 року скасувати, залишити в силі ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 березня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.