Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Штелик С.П.

суддів: Дем?яносова М.В., Касьяна О.П.,

Кафідової О.В., Коротуна В.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про зобов’язання належним чином виконувати умови кредитної угоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2011 року та за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2011 року,

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про зобов’язання належним чином виконувати умови кредитної угоди.

рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2011 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково, зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" припинити дії щодо порушення вимог кредитного договору №DNQ0GА0000000341, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 18 липня 2008 року, відновити становище, яке існувало до порушення вимог кредитного договору шляхом перерахування заборгованості з 01 лютого 2009 року по 11 січня 2011 року включно, з розрахунку відсоткової ставки 20,4% річних, яке існувало в момент укладання договору. В іншій частині позову було відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 13 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 08 грн. 50 коп. судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції і скасувати ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання ПАТ КБ "ПриватБанк" відновити становище, яке існувало до порушення вимог кредитного договору, шляхом перерахування заборгованості з 01.02.2009 року по 11.01.2011 року включно, з розрахунку відсоткової ставки 20,4% річних, яке існувало в момент укладання договору, відмовити в задоволені позовних вимог та скасувати ухвалу апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_3 частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані у справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідач не мав права в односторонньому порядку змінювати умови договору, оскільки це є порушенням норм цивільного законодавства України.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Ухвалюючи судові рішення по справі суди встановили, що 25 січня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір №DN81АR01950326 згідно якого банк надав позивачу кредит в сумі 55877,13 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 9,60% річних. На час подання позову зазначений кредитний договір позивачем повністю погашений.

18 липня 2008 року між сторонами було укладено кредитний договір №DNQ0GА0000000341, згідно якого банк надав позивачу кредит в сумі 132180 грн. на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,67% на місяць, що складало на момент укладання договору 20,4% річних строком дії до 2023 року.

Відповідно до п. 2.3.1 вказаного договору банк має право збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Скориставшись своїм правом, банк збільшив відсоткову ставку за вищезазначеним договором, про що повідомив позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "КБ "ПриватБанк" було направлено на адресу позивача лист – повідомлення № 20.1.3.2/6-41004 від 31 грудня 2008 року про те, що згідно умов кредитного договору №DNQ0GА0000000341 від 18 липня 2008 року, починаючи з 01 лютого 2009 року відсоткова ставка за кредитним договором складатиме 24,96% на рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12 грудня 2008 року (661-17) , яким ЦК України (435-15) доповнено статтею 1056-1, набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Згідно з п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 (z0541-07) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808 (z0541-07) , банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Однією з таких підстав є підвищення облікової ставки Національного банку України та нестабільність курсової політики.

Судом установлено, що 31 грудня 2008 року банком було прийняте рішення про підвищення з 01 лютого 2009 року процентної ставки за укладеним з ОСОБА_3 18 липня 2008 року кредитним договором, про що їй було надіслано повідомлення.

Отже, банком рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором було прийнято до набрання чинності законом, відповідно до якого умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язано ПАТ КБ "ПриватБанк" припинити дії щодо порушення вимог кредитного договору та відновлення становища, яке існувало до порушення вимог кредитного договору шляхом перерахування заборгованості з 01 лютого 2009 року по 11 січня 2011 року включно, з розрахунку відсоткової ставки 20,4% річних, яке існувало в момент укладання договору, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що відповідач не мав права в односторонньому порядку змінювати умови договору, оскільки це є порушенням норм цивільного законодавства України.

При цьому, відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача припинити дії щодо порушення вимог кредитного договору №DN81АR01950326 від 25 січня 2008 року шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення цього договору, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вірно виходив з того, що зобов'язання сторін за даним договором припинені, а тому такі вимоги є незаконними та необґрунтованими.

Суди попередніх інстанцій вірно відмовили в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача зарахувати позивачу в рахунок дострокового погашення кредитного договору №DNQ0GА0000000341 від 18 липня 2008 року надлишкову суму нарахованих позивачу відсотків за кредитно-заставним договором №DN81АR01950326 від 25 січня 2008 року, оскільки умовами зазначених договорів не передбачена можливість перерахування або зарахування зайво перелічених коштів на інші рахунки або в рахунок інших зобов'язань.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача надати позивачу можливість достроково погасити кредит без додаткової сплати банку за користування кредитом відсотків від суми кредиту, що погашається достроково, оскільки умовами кредитного договору №DNQ0GА0000000341 від 18 липня 2008 року це не передбачено.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання ПАТ КБ "ПриватБанк" припинити дії щодо порушення вимог кредитного договору №DNQ0GА0000000341, укладеного між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 18 липня 2008 року, відновлення становища, яке існувало до порушення вимог кредитного договору шляхом перерахування заборгованості з 01 лютого 2009 року по 11 січня 2011 року включно, з розрахунку відсоткової ставки 20,4% річних, яке існувало в момент укладання договору, ухвалено з порушенням норм матеріального закону, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині рішення судів ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про зобов'язання Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" припинити дії щодо порушення вимог кредитного договору №DNQ0GА0000000341, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_3 18 липня 2008 року, відновлення становища, яке існувало до порушення вимог кредитного договору шляхом перерахування заборгованості з 01 лютого 2009 року по 11 січня 2011 року включно, з розрахунку відсоткової ставки 20,4% річних, яке існувало в момент укладання договору скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення судів залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.