Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М., суддів: Дербенцева Т.П.,Олійник А.С., Карпенко С.О.,Ситнік О.М.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до дочірнього підприємства "Аграрій" про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати, за касаційною скаргою дочірнього підприємства "Аграрій" на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня 2012 року,

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що 01 лютого 2006 року між ним та дочірнім підприємством "Аграрій" (далі - ДП "Аграрій") укладений договір оренди землі, згідно з яким останній прийняв у платне користування земельну ділянку площею 5,29 га, що розташована на території Носівської міської ради Чернігівської області строком на 10 років.

За умовами договору орендна плата вносилася у розмірі 2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Однак указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 (725/2008) внесено зміни до ст. 1 указу Президента України від 02 лютого 2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", а саме, встановлено, що розмір орендної плати повинен становити не менше 3 % визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Незважаючи на сплив встановленого договором оренди строку виплати орендної плати, ДП "Аграрій" орендну плату ні в грошовій, ні в натуральній формах за 2011 рік не сплатило, тому позивач вважав, що відповідач істотно порушив умови договору та просив розірвати договір оренди земельної ділянки та стягнути з відповідача орендну плату за 2011 рік у розмірі 1032 грн. 53 коп.

Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня 2012 року, позов задоволено. Розірвано договір оренди землі від 01 лютого 2006 року, укладений між ОСОБА_6 та ДП "Аграрій", зареєстрований у Носівському відділі Чернігівської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06 березня 2006 року № 247. У задоволенні позовних вимог про стягнення орендної плати відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ДП "Аграрій", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Задовольняючи позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки, суди керувалися тим, що ДП "Аграрій", своєчасно, на порушення вимог пунктів 9, 11, 12 договору оренди не виплачена позивачу орендна плата за 2011 рік. Вказана орендна плата отримана позивачем лише після звернення з позовом до суду.

Із такими висновками судів погодитись не можна з огляду на таке.

За вимогами статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами дотримано не було.

Встановлено, що 01 лютого 2006 року між ОСОБА_6, як власником земельної ділянки, та ДП "Аграрій" укладений договір оренди землі № 42, згідно з п. 9 якого передбачено внесення орендної плати орендарем у розмірі 2 % вартості земельної ділянки, тобто 922 грн. 72 коп. у грошовій формі або натуральною оплатою. Орендна плата вноситься до 30 грудня кожного року один раз на рік (пункти 11, 12 договору).

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (далі - Закон) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельних кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України) та іншими законами України.

Відповідно до п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що у справі, яка переглядається, суди залишили поза увагою положення п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України та дійшли помилкового висновку про те, що положення закону, які регулюють спірні правовідносини, не вимагають систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди, як зазначено у постанові ВСУ.

У позовній заяві позивач вказував, що ДП "Аграрій" своєчасно не розрахувалося лише за 2011 рік. Доказів систематичності порушень вимог орендарем матеріали цивільної справи не містять.

На вказані обставини суди не звернули уваги, не надали їм правової оцінки та неправильно застосували норми матеріального права, що тягне за собою скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 333, 336, 338, 343, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу дочірнього підприємства "Аграрій" задовольнити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 06 вересня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 07 грудня 2012 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.