Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Юровської Г.В.,суддів: Журавель В.І., Мазур Л.М.,Маляренка А.В.,Нагорняка В.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції на ухвалу апеляційного суду Луганської області від 21 січня 2013 року,

Рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 21 грудня 2012 року у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 21 січня 2013 року відмовлено банку у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

У касаційній скарзі позивач просить оскаржуване судове рішення скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 212, 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апелянт звернувся до суду із апеляційною скаргою 11 січня 2013 року, а посилання банку про поважність причин пропуску строку є безпідставними та необгрунтованими.

З такими висновками суду погодитися не можна виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся із апеляційною скаргою та клопотанням про поновлення строку 08 січня 2013 року про що свідчить штемпель на поштовому конверті.

Крім зазначеного, на довідковому листі до справи вбачається, що копію повного тексту рішення суду першої інстанції представником банку отримано 27 грудня 2012 року.

Зазначених обставин судом апеляційної інстанції не встановлено, доводів банку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення належним чином не перевірено.

Судом апеляційної інстанції також не враховано, що відповідно до ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасникам судового процесу гарантовано право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Таке право гарантовано і ст. 55 Конституції України.

Відмовляючи у задоволення клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції фактично обмежив право банку на доступ до правосуддя, яке гарантовано Основним Законом.

Враховуючи зазначене, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 21 січня 2013 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.