Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2012 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 29 листопада 2012 року,

У серпні 2011 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулось до суду з указаним позовом, в обґрунтування вимог посилаючись на те, що 03 березня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір-заяву про відкриття кредитного карткового рахунку, на підставі якого відповідачка отримала кредитну картку "Gold" НОМЕР_1 з кредитним лімітом у розмірі 15 000 грн зі сплатою 2,5 % на місяць за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором в повній мірі не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 29 023 грн 05 коп., яка складається з: 14 254 грн 16 коп. - заборгованість за кредитом; 12 010 грн 65 коп. - відсотки за користування кредитом; 900 грн - комісія за користування кредитом; 500 грн - штраф (фіксована складова); 1538 грн 24коп. - штраф (процентна складова), яку банк просив стягнути з відповідачки.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 21 672 грн 41 коп., з яких: 14 254 грн 16 коп. - заборгованість за кредитом; 6 053 грн 39 коп. - відсотки за користування кредитом; 500 гривень - штраф (фіксована складова). Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 29 листопада 2012 року рішення суду першої інстанції змінено в частині обґрунтування підстав зменшення суми штрафу.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить змінити судові рішення в частині відмови в стягненні частини відсотків за користування кредитом, заборгованості з комісії за користування кредитом, штрафу (процентної складової), та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та вирішувати такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду апеляційної інстанцій таким вимогам закону не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за підвищеною відсотковою ставкою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження повідомлення відповідача про таке підвищення.

Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні комісії, з яким погодився апеляційний суд, послався на те, що умовами кредитного договору не встановлено розміру та порядку її нарахування.

Крім того, змінюючи підстави відмови суду першої інстанції у задоволенні позову в частині стягнення штрафу (процентної складової), суд апеляційної інстанції виходив із того, що одночасне нарахування пені та штрафу за одним кредитним договором суперечить законодавству України, оскільки передбачає подвійну цивільно-правову відповідальність за одне й те саме правопорушення.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 березня 2008 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено договір-заяву про відкриття кредитного карткового рахунку, на підставі якого відповідачка отримала кредитну картку "Gold" НОМЕР_1 з кредитним лімітом у розмірі 15 000 грн зі сплатою 2,5 % на місяць за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій, тому не можуть бути застосовані одночасно, оскільки це приведе до застосуванням подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те ж порушення договору зобов'язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Застосувавши до спірних правовідносин положення ст. ст. 549, 611 ЦК України та ст. 61 Конституції України, апеляційний суд не звернув уваги на те, що відповідно до п. 5.1 умов договору та правил надання банківських послуг, у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1,25 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення. Також відповідно до п. 5.3 указаного кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн та 5 % від суми позову. Тому, не визначившись з тим, який з вказаних розмірів штрафу підлягає сплаті позивачем за кредитним договором передчасно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу (процентної складової).

Крім того, правилами надання банківських послуг, передбачено сплату щомісячних процентів, тобто розміру процентної ставки за користування кредитом у разі, коли терміни сплати платежів не порушено; підвищених процентів - розміру підвищеної процентної ставки за користування кредитом у разі порушення термінів сплати платежів, або додаткову комісію, розміри яких визначаються тарифами банку.

Таким чином, апеляційний суд, ухвалюючи нове рішення про зміну обґрунтування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення відсотків за користування кредитом за підвищеною процентною ставкою та заборгованості з комісії за користування кредитом, у порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України не перевірив доводи апеляційної скарги щодо ознайомлення позичальника з умовами надання споживчого кредиту; не з'ясував за який період банком нарахована заборгованість та з урахуванням яких платежів; не з'ясував чи були підстави для підвищення відсоткової ставки та з якого періоду; не встановив, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ч. 2 ст. 338 ЦПК України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, ураховуючи, що апеляційним судом допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що унеможливлюють встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 29 листопада 2012 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.