6-16894св13 Про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу землі, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та повернення землі - 17.04.2013 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, державного підприємства "Київське лісове господарство" до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, про визнання незаконними і скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, державних актів на право власності на землю та повернення землі, за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою через представника ОСОБА_23, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 червня 2012 року,

У вересні 2011 року заступник прокурора в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України з земельних ресурсів, державного підприємства "Київське лісове господарство" звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що в ході перевірки встановлено, що Київською обласною державною адміністрацією у порушення діючого земельного законодавства з постійного користування державного підприємства "Київське лісове господарство" були вилучені земельні ділянки лісогосподарського призначення лісів першої групи, змінено цільове призначення даних земельних ділянок та передано у приватну власність фізичним особам відповідачам у справі. Власники земельних ділянок відповідачі, згідно з договорами купівлі-продажу відчужили їх ОСОБА_3, який на підставі розпоряджень Київської обласної державної адміністрації змінив цільове призначення даних земельних ділянок. Відповідачі неправомірно отримали у власність земельні ділянки, а тому позивач просив у судовому порядку поновити строк позовної давності, визнати незаконними та скасувати розпорядження Київської обласної державної адміністрації, визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені відповідачами, визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки останніх, визнати за державою право власності, повернути земельні ділянки в постійне користування та стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 грудня 2011 року та додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 березня 2012 року позовні вимоги задоволено частково, відновлено строк позовної давності. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 02 листопада 2007 року № № 1147, 1152, 1153, 1155, 1156, 1157, 1160, 1166, 1167, 1169, 1179, 1185, 1186, 1191, 1201, 1203, 1206, 1207, 1210 "Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність". Визнано недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, які посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_24 та укладені 28 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22 Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, видані на ім'я ОСОБА_3 05 серпня 2009 року та 29 січня 2010 року. Повернуто в постійне користування ДП "Київське лісове господарство" земельні ділянки на території Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області площею 1,9273 га, 1,5812 га, 1,7457 га, 1,9071 га, 1,98 га, 1,9799 га, 1,4850 га, 2,97 га, 1,98 га загальною ринковою вартістю 6 202 579 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 18 червня 2012 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 18 червня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства земельних ресурсів України, Державного комітету України із земельних ресурсів, державного підприємства "Київське лісове господарство" відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2013 року постановлено допустити справу до провадження Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 20 березня 2013 року рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що 02 листопада 2007 року розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації № № 1147, 1152, 1153, 1155, 1156, 1157, 1160, 1166, 1167, 1169, 1179, 1185, 1186, 1191, 1201, 1203, 1206, 1207, 1210 були вилучені земельні ділянки із постійного користування ДП "Київське лісове господарство" в межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області, змінено їх цільове призначення із категорії земель лісогосподарського призначення на категорію земель сільськогосподарського призначення та передано у власність відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, що підтверджується копіями розпоряджень.

20 грудня 2007 року та 26 грудня 2007 року відповідачі отримали державні акти на право власності на відповідні земельні ділянки, 28 грудня 2007 року - здійснили відчуження переданих їм у власність земельних ділянок ОСОБА_3 за договорами купівлі-продажу.

Згідно з розпорядженнями Київської обласної державної адміністрації від 26 січня 2009 року № № 34, 35, 36, 37, 39, 40, 41, 42, 42, 46, від 27 січня 2009 року № № 44, 45, 49, 50 та від 29 січня 2009 року № № 67, 68, 69, 71, 74 змінено цільове призначення вказаних земельних ділянок (рілля), що перебувають у власності ОСОБА_3 з категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для будівництва та обслуговування готельно-ресторанних і торговельних комплексів; віднесено ці земельні ділянки до земель промисловості.

ОСОБА_3 05 серпня 2009 року та 29 січня 2010 року одержав державні акти на право власності на земельні ділянки.

Ухвалюючи рішення про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок і державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до положень ч.ч. 5, 6, 9 ст. 149 ЗК України повноваження щодо вилучення спірних земельних ділянок належать районним державним адміністраціям або Кабінету Міністрів України, а тому Київською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження про вилучення вказаних земельних ділянок із перевищенням повноважень, передбачених ЗК України (2768-14) .

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в ч. 2 ст. 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Повноваження державних адміністрацій з питань земельних і лісових відносин визначаються Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (586-14) , земельним та лісовим законодавством.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 31 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) до повноважень державних адміністрацій у сфері лісових відносин віднесено, у тому числі, передачу у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею до 1 га, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припинення права користування ними.

Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені ст. 27 ЛК України, до яких, зокрема, належить передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як гектар, що перебувають у державній власності.

Стаття 57 ЛК України передбачає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства.

Відповідно до ч. 1 цієї статті (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України (2768-14) .

Аналогічне положення міститься й у ст. 20 ЗК України.

Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені ст. 122 ЗК України, відповідно до ч. 7 якої Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених ст. ст. 149, 150 цього Кодексу.

У зазначених статтях йдеться про порядок вилучення певних земельних ділянок.

Згідно із ч. 6 ст. 149 ЗК України обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених ч.ч. 5, 9 цієї статті.

Відповідно до ч. 9 ст. 149 ЗК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси - площею понад 1 га для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених ч.ч. 5-8 цієї статті, та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу

Судом установлено, що спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, віднесені до категорії лісів І категорії та перебували в державній власності до прийняття оскаржуваних розпоряджень і їх передачі відповідачам.

Оспорювані розпорядження № № 1147, 1152, 1153, 1155, 1156, 1157, 1160, 1166, 1167, 1169, 1179, 1185, 1186, 1191, 1201, 1203, 1206, 1207, 1210, якими вилучено земельні ділянки лісогосподарського призначення з постійного користування одного й того самого постійного користувача - ДП "Київське лісове господарство", прийнято в один день - 02 листопада 2007 року. Цими розпорядженнями вилучено ліси І категорії загальною площею 17,55 га, що знаходилися в межах суміжних кварталів лісництва та використовувалися для ведення лісового господарства, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення й передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

За таких обставин суду потрібно вирішити питання, чи не спрямовані правові акти індивідуальної дії голови обласної державної адміністрації на розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищувала 1 га, і у зв'язку із цим, чи не свідчать ці дії про перевищення головою обласної державної адміністрації своїх повноважень, передбачених законом.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції на порушення вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України зазначені вище положення закону не врахував, фактичні обставини справи повно та всебічно не з'ясував, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, якими вони регулюються.

Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, апеляційний суд допущені судом першої інстанції порушення не усунув.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.