Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О.,

суддів: Журавель В.І., Євграфової Є.П.,

Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсним договору поруки, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 6 вересня 2011 року,

У листопаді 2008 року ЗАТ "Альфа-Банк" звернулося до Приморського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути солідарно з ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг", ТОВ "Інвестиційно-промислова нафтогазова корпорація "Джерело", ОСОБА_3 заборгованість за кредитом в сумі 25 178 185 грн. 48 коп., з яких: заборгованість за кредитом – 24 720 390 грн. 30 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом – 229 203 грн. 74 коп.; заборгованість за пенею за несвоєчасне повернення кредиту – 228 591 грн. 44 коп.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 5 листопада 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" було укладено договір № 401-МВ/07 про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію зі строком дії до 5 листопада 2008 року з лімітом кредитної лінії в сумі, еквівалентній 5 млн. доларів США, зі сплатою процентів за користування частиною кредиту, наданою в гривнях – в розмірі 17% річних, за користування частиною кредиту, наданою в доларах США – в розмірі 14,5% річних, за користування частиною кредиту, наданою в євро – в розмірі 14,4% річних.

5 листопада 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого (п. 2.1) останній виступає поручителем з виконання ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" зобов’язань за договором про відкриття кредитної лінії від 5 листопада 2007 року № 401-МВ/07, укладеним між ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг".

У порушення умов договору ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" своїх зобов’язань не виконало.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 листопада 2008 року відкрито провадження в справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 9 жовтня 2009 року позовні вимоги роз’єднані шляхом виділення для окремого розгляду вимог банку до ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг", ТОВ "Інвестиційно-промислова нафтогазова корпорація "Джерело" та ОСОБА_3 Вимоги банку до ТОВ "Інвестиційно-промислова нафтогазова корпорація "Джерело" розглядаються в межах окремої справи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2010 року справу передано до Автозаводського районного суду м. Кременчука.

ОСОБА_3 звернувся до Автозаводського районного суду м. Кременчука із зустрічним позовом до ПАТ "Альфа-Банк" про визнання недійсним договору поруки від 5 листопада 2007 року № 572-П/07, укладеного між ним та ЗАТ "Альфа-Банк", мотивуючи тим, що договір поруки був укладений під впливом обману поручителя.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 28 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 6 вересня 2011 року, в позові ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Позов ОСОБА_3 до ПАТ "Альфа-Банк" про визнання недійсним договору поруки задоволено. Визнано недійсним договір поруки від 5 листопада 2007 року № 572-П/07, укладений між ОСОБА_3 та ЗАТ "Альфа-Банк".

У касаційній скарзі ПАТ "Альфа-Банк", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені в справі рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ЗАТ "Альфа-Банк" і відмову в задоволенні позову ОСОБА_3

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 5 листопада 2007 року між ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" було укладено договір № 401-МВ/07 про відкриття кредитної лінії, відповідно до умов якого банк відкрив позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію зі строком дії до 5 листопада 2008 року з лімітом кредитної лінії в сумі, еквівалентній 5 млн. доларів США, зі сплатою процентів за користування частиною кредиту, наданою в гривнях – в розмірі 17% річних, за користування частиною кредиту, наданою в доларах США – в розмірі 14,5% річних, за користування частиною кредиту, наданою в євро – в розмірі 14,4% річних.

Згідно з п. 4.2 договору банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання одного траншу, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше двох днів з дня її укладення.

Згідно з п. 2.1 договору належне виконання позичальником зобов’язань за цим договором забезпечується: а) неустойкою (пенею, штрафом), що передбачені цим договором; б) заставою майнових прав на виручку за договором бензолу нафтового № 27-07, укладеного 27 серпня 2007 року між позичальником та ТОВ "Стандарт-Газ"; в) порукою ТОВ "Інвестиційно-промислова нафтогазова корпорація "Джерело" на повну суму зобов’язань позичальника за цим договором і на строк дії цього договору; г) порукою ОСОБА_3 на повну суму зобов’язань позичальника та на строк дії цього договору.

5 листопада 2007 року в забезпечення виконання зобов’язань ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" між ЗАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого (п. 2.1) останній виступає поручителем з виконання ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" зобов’язань, що виникли на підставі кредитного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Згідно з п. 3.1 договору поруки ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" та ОСОБА_3 відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

13 листопада 2007 року ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" уклали додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії, якою визначили розмір траншу у сумі 10 млн. грн. Меморіальним ордером від 13 листопада 2007 року позичальнику надано кредит в сумі 10 млн. грн. зі строком повернення 5 листопада 2008 року.

14 листопада 2007 ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" уклали додаткову угоду № 2 до договору про відкриття кредитної лінії, якою визначили розмір траншу в сумі 10 млн. грн. Меморіальним ордером від 14 листопада 2007 року позичальнику надано кредит в сумі 10 млн. грн. зі строком повернення 5 листопада 2008 року.

15 листопада 2007 року ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" уклали додаткову угоду № 3 до договору про відкриття кредитної лінії, якою визначили розмір траншу в сумі 5 млн. грн. Меморіальним ордером від 15 листопада 2007 року позичальнику надано кредит в сумі 5 млн. грн. зі строком повернення 5 листопада 2008 року, всього на суму 25 млн. грн.

25 грудня 2007 ЗАТ "Альфа-Банк" та ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" уклали додаткову угоду № 4 до договору про відкриття кредитної лінії, якою п. 6.2 щодо порядку нарахування, сплати та зміни розміру процентів за користування кредитом викладено в новій редакції.

14 листопада 2008 року банком в порядку договірного списання стягнуто з ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" 279 609 грн. 70 коп. в рахунок погашення заборгованості відповідно до меморіального ордера від 14 листопада 2008 року № 33716. Сума основного непогашеного зобов‘язання складає 24 720 390 грн. 30 коп.

25 лютого 2009 року ЗАТ "Альфа-Банк" звернулося до ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" з письмовою вимогою про сплату заборгованості, однак вимога залишилася без задоволення.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25 травня 2009 року порушено справу про банкрутство відносно ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань.

Згідно з постановою Господарського суду м. Києва від 31 липня 2009 року ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, про що в газеті "Голос України" від 14 серпня 2009 року № 151 (4651) опубліковано оголошення. При цьому судом встановлено наявність заборгованості ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" перед ЗАТ "Альфа-Банк".

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають

Предметом спору за первісним позовом є заборгованість, що виникла внаслідок неналежного виконання ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" зобов’язань за договором від 5 листопада 2007 року № 401-МВ/07 про відкриття кредитної лінії та ОСОБА_3 за договором поруки від 5 листопада 2007 року.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 як поручителя ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг", суд виходив з того, що право вимоги до ОСОБА_3 як до одного з солідарних боржників, на виконання зобов’язань, що виникли з договору про відкриття кредитної лінії є зловживанням ЗАТ "Альфа-Банк" своїми цивільними правами і не підлягає судовому захисту, оскільки ЗАТ "Альфа-Банк" реалізувало право вимоги дострокового повернення кредиту шляхом подання позовної заяви до ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" про стягнення заборгованості за договором.

За висновком суду ПАТ "Альфа-Банк" не довів належними та допустимими доказами того факту, що розгляду позову до ОСОБА_3 передувала відсутність повного або часткового виконання ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" зобов’язань, що виникли з кредитного договору, право вимоги за яким реалізоване.

З такими висновками не можна погодитись оскільки, згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов’язку кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов’язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред’явивши вимогу до одного із солідарних боржників, який не задовольнив цю вимогу, кредитор має право пред’явити вимогу до іншого солідарного боржника.

На наведені положення закону суд належної уваги не звернув, не врахував, що наявність рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором із боржника – юридичної особи не є перешкодою для пред’явлення окремого позову до поручителя – фізичної особи та дійшов помилкового висновку, що вимоги до ОСОБА_3 як до одного із солідарних боржників є зловживанням ПАТ "Альфа-Банк" своїми цивільними правами, які як наслідок не підлягають судовому захисту.

Зазначаючи, що ПАТ "Альфа-Банк" не довів належними та допустимими доказами того факту, що розгляду позову до ОСОБА_3 передувала відсутність повного або часткового виконання ТОВ "Агропрайм" зобов’язань, що виникли з кредитного договору, суд не врахував, що в межах вирішення спору про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі з поручителя, обов’язок доведення належного виконання кредитних зобов’язань та повернення коштів покладається саме на відповідача (боржника) та (або) поручителя. Кредитор зі свого боку має довести належне виконання зобов’язань з надання таких коштів.

Предметом спору за зустрічним позовом є визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 230 ЦК України договору поруки від 5 листопада 2007 року № 572-П/0.

Задовольняючи зустрічний позов, суд виходив із доведеності наявності у ПАТ "Альфа-Банк" умислу на укладення оспорюваного договору поруки та введення ОСОБА_3 в оману шляхом замовчування обставини некредитоспроможності позичальника. За висновком суду така обставина є істотною, оскільки за умови обізнаності ОСОБА_3 з обставиною некредитоспроможності ТОВ "Енерготрансінвест Холдинг" (тобто нездатністю повернути кредитні кошти), вказана особа не уклала б договір поруки.

Також, суд вважав доведеним введення під час укладення договору поруки з ПАТ "Альфа-банк" ОСОБА_3 в оману щодо природи правочину, дійсного стану речей, обсягу прав та обов’язків останнього з метою спонукання до укладання даного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов’язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) ).

Відповідно п. 2.1 оспорюваного договору поруки поручитель поручився за виконання боржником обов’язків, що виникли на підставі основного договору (договір про відкриття кредитної лінії) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Визначаючи обставиною, що не відповідала дійсності, некредитоспроможність позичальника ТОВ "Агропрайм", суд не врахував, що договір поруки укладено на умовах обізнаності поручителя з умовами основного договору та обов’язками боржника за ним (п. 5.1).

Оскільки за умовами розділу 3 кредитного договору саме позичальник гарантував ПАТ "Альфа-Банк" відсутність будь-яких обставин, що обмежують останнього в укладенні та виконанні цього договору, висновки суду щодо наявності умислу на введення ОСОБА_3 в оману відповідачем ПАТ "Альфа-Банк" є передчасними.

Дійшовши висновку про наявність обману ОСОБА_3 з боку ПАТ "Альфа-Банк" внаслідок замовчування обставин некредитоспроможності позичальника, суд не врахував того, що обман може стосуватись тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов’язків сторін, властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначення. Між тим, до якої з перелічених обставин належить обставина щодо обману ОСОБА_3 суд не зазначив.

Отже, в порушення вимог ст. ст. 58, 59, 212- 214 ЦПК України суди доводів сторін як на підтвердження, так і на заперечення вимог належним чином не перевірили; не врахували, що рішення господарського суду про стягнення заборгованості за кредитним договором із боржника – юридичної особи не є перешкодою для пред’явлення окремого позову до поручителя –фізичної особи; не з’ясували чи є некредитоспроможність позичальника обставиною, що має істотне значення в розумінні ч. 1 ст. 229 ЦК України при укладанні договору поруки між сторонами у справі.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 квітня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 6 вересня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.