Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
У х в а л а
Іменем України
17 квітня 2013 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Висоцької В.С., Савченко В.О., Фаловської І.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсними доручення та договору дарування квартири за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 лютого 2013 року,
встановила:
У травні 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсними доручення та договору дарування квартири.
В обґрунтування позову зазначали, що згідно з довіреністю від 2 березня 2011 року ОСОБА_10 уповноважила ОСОБА_8 подарувати ОСОБА_9 належну їй на праві власності квартиру.
Проте під час посвідчення зазначеної довіреності ОСОБА_10 була немічною і не усвідомлювала значення своїх дій, оскільки тяжко хворіла.
Вважають, що відповідачі скористалися безпорадним станом ОСОБА_10, отримали від неї доручення і оформили договір дарування.
Зазначали, що підпис на вказаній довіреності від імені ОСОБА_10 зробила ОСОБА_11, а на порушення норм ст. 45 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не вказала про причини з яких ОСОБА_10 не могла підписати документ, а лише зазначила, що вона хвора.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 червня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 19 лютого 2013 року, відмовлено в задоволенні заявленого позову.
У касаційній скарзі позивачі просять скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суди нижчих інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України) вірно виходили з того, що оспорювані правочини укладенні з дотриманням норм ст. 203 ЦК України, а тому відсутні правові підстави для визнання їх недійсними.
Висновок суду підтверджений матеріалами справи, дослідженими судом.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 червня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 19 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В.С. Висоцька
В.О. Савченко
І.М. Фаловська