Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Матвєєвої О.А., Нагорняка В.А.,Писаної Т.О., -розглянувши у судовому засіданні справу за заявою Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Мархалівської сільської ради, державного підприємства "Київське лісове господарство", Київського обласного управління лісового та мисливського господарства про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 2 жовтня 2008 року у справі за позовом Мархалівської сільської ради до Васильківської районної державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області на ухвалу судді апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2013 року,

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 2 жовтня 2008 року відмовлено в задоволенні позовних вимог Мархалівської сільської ради до Васильківської районної державної адміністрації, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння (т. 12 а.с. 143-150).

У листопаді 2009 року Васильківська міжрайонна прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Мархалівської сільської ради, державного підприємства "Київське лісове господарство", Київського обласного управління лісового та мисливського господарства звернулася до місцевого суду з заявою про перегляд рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 2 жовтня 2008 року у зв'язку з нововиявленими обставинами (т. 12 а.с. 157-159).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2009 року заява Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області залишена без руху, надано строк для усунення її недоліків ( т. 12 а.с. 162-163).

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2010 року заяву Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області повернуту заявнику з підстав, передбачених ст. 121 ЦПК України (т. 12 а.с. 166-167).

Васильківська міжрайонна прокуратура Київської області, не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернулася із скаргою до апеляційного суду.

Ухвалою судді апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2013 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2010 року з підстав, передбачених ч. 3 ст. 297 ЦПК України (т. 12 а.с. 235-236).

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу, постановлену судом апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, із направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2010 року, виходив із того, що апеляційна скарга прокурора подана до суду після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення, що відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Однак, погодитися з таким висновком не можна, суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

На підставі ч. 4 ст. 2 ЦПК України закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У п. 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року (v001p710-99) у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) передбачено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів застосовуються до випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також зазначено, що рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суддя апеляційного суду залишив поза увагою, що зміни до ч. 3 ст. 297 ЦПК України внесені відповідно до ст. 1 ч. 3 п. 6 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20 грудня 2011 року № 4176-VI, набрали чинності - 15 січня 2012 року, а апеляційна скарга Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2010 року була подана до набрання чинності цими змінами, про що свідчать матеріали справи (т. 12 а.с. 203-232).

Отже застосування ч. 3 ст. 297 ЦПК України до спірних правовідносин було помилковим, вказана норма не має зворотної дії у часі, оскільки не пом'якшує і не скасовує відповідальність особи.

За таких обставин, ухвалу судді апеляційного суду не можна вважати законною та обґрунтованою, вона підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 342 ЦПК України, з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2010 року.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області задовольнити частково.

Ухвалу судді апеляційного суду Київської області від 15 лютого 2013 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 січня 2010 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.