Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Савченко В.О., Колодійчука В.М., Фаловської І.М.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" про визнання цивільно-правових відносин трудовими за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 8 листопада 2012 року,

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" про визнання цивільно-правових відносин трудовими.

Зазначала, що з грудні 2010 року на підставі цивільно-правових угод про надання послуг, надавала відповідачу правову допомогу щодо застосування чинного законодавства України по підготовці, укладанню та виконанню договорів, за якими забезпечується діяльність відділків замовника (Закарпатського та Південного регіонів), оплату отримувала згідно актів виконаних робіт.

Посилаючись на те, що протягом усього часу вона працювала на підприємстві як звичайний працівник, їй було відведено робоче місце з забезпеченням усіх умов і засобів для належного виконання роботи, вона виконувала правила внутрішнього трудового розпорядку, ОСОБА_4 просила позов задовольнити та визнати цивільно-правові відносини, що виникли між нею та відповідачем з 27 грудня 2010 року на підставі договорів про надання послуг, трудовими, зобов'язати підприємство внести відповідний запис до її трудової книжки про прийняття її на роботу на посаду головного фахівця сектору договірної роботи управління правового забезпечення.

Доповнивши позовні вимоги, ОСОБА_4 просила внести запис в її трудову книжку про переведення її на посаду начальника сектору договірної роботи управління правового забезпечення державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень".

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року позов задоволено. Визнано цивільно-правові відносини, які виникли між ОСОБА_4 та державним підприємством "Служба міжнародних автомобільних перевезень" з 27 грудня 2010 року на підставі договорів про надання послуг від 27 грудня 2010 року № 141-До-2010, від 28 серпня 2011 року № 187-До-2011, від 28 листопада 2011 року № 45-Ді-2011, трудовими.

Зобов'язано відповідача внести запис в трудову книжку ОСОБА_4 про прийняття її на роботу на посаду головного фахівця сектору договірної роботи управління правового забезпечення державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" з 11 січня 2011 року та про переведення її на посаду начальника сектору договірної роботи управління правового забезпечення підприємства.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 8 листопада 2012 року зазначене рішення районного суду скасовано й в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не встановлено.

Суд апеляційної інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин й вірно застосував норми матеріального права й дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 8 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.