Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М., суддів: Висоцької В.С., Диби В.Г.,Гримич М.К., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Чигиринського району Черкаської області в інтересах Держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування нежитлових будівель та зобов'язати повернути майно, за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області на рішення апеляційного суду Черкаської області від 31 жовтня 2012 року,

Прокурор Чигиринського району Черкаської області звернувся до суду з позовом в інтересах Держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області до ОСОБА_6, ОСОБА_7, у якому просив визнати недійсним договір дарування нежитлових будівель № 2331, укладений між відповідачами 29 червня 2011 року, зобов'язати ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 отримані за оскаржуваним договором дарування нежитлові приміщення, зобов'язати Чигиринське відділення комунального підприємства "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" скасувати державну реєстрацію та витяг про реєстрацію права власності № 30484694, виданий 04 липня 2011 року ОСОБА_7 на спірні нежитлові будівлі по АДРЕСА_1 вирішити питання про відшкодування судових витрат.

Зазначив, що рішенням Чигиринського районного суду від 30 червня 2010 року за ОСОБА_6 визнано права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1

В результаті проведеної перевірки встановлено, що спірні нежитлові будівлі зареєстровані на праві приватної власності за ОСОБА_7 на підставі укладеного між відповідачами договору дарування від 29 червня 2011 року.

В момент дарування комплекс нежитлових будівель і споруд належав дарувальнику ОСОБА_6 на праві власності на підставі зазначеного вище судового рішення, однак це рішення, було скасоване апеляційним судом та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання за ним права власності на самочинне будівництво.

Оскільки право власності ОСОБА_6 на самовільно збудовані будівлі отримано незаконно, він, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України, не набув права власності на них, то таке майно не могло бути предметом договору дарування. Оскаржуваний правочин укладено з метою обійти встановлений чинним законодавством порядок здійснення будівництва об'єктів містобудування, прийняття їх в експлуатацію та набуття на них права власності, він суперечить інтересам держави і суспільства.

На підставі ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, із застосуванням правових наслідків передбачених ст. 216 ЦК України, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 02 липня 2012 року провадження у справі, в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації та витягу про реєстрацію права власності на спірне майно, закрито з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

Рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 липня 2012 року позов задоволено.

Визнано договір дарування нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1, укладений 29 червня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, недійсним.

Зобов`язано ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1, отримані нею на підставі договору дарування від 29 червня 2011 року.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 31 жовтня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі заступник прокурора Черкаської області просить скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 30 червня 2010 року за ОСОБА_6 визнано право власності на самочинно збудоване нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а саме: корчма (літ. А-1), в яку входить тамбур (літ. 1), корчма (літ. 1-1), санвузол (літ. 1-2, 1-9), кабінет (літ. 1-3), сервировочна (літ. 1-4), буфет (літ. 1-5), кухня (літ. 1-6, 1-10), коридор (літ. 1-7), кладовка (літ. 1-8); прибудова (літ. а, літ. а1); ганок, вбиральня (літ. Б); навіс (літ. В, літ. Г); ворота (літ. № 1, літ. № 3); огорожа (літ. № 2), септик (літ. № 4); дренажна яма (літ. № 5, літ. № 6); жировик (літ. № 7, літ. № 8); водопровідний колодязь (літ. № 9).

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 22 червня 2011 року рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 30 червня 2010 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

29 червня 2011 року на підставі договору дарування ОСОБА_6 відчужив на користь ОСОБА_7 належні йому на праві власності (на підставі рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 30 червня 2010 року) нежитлові будівлі.

04 липня 2011 року ОСОБА_7 оформила правовстановлюючі документи на подароване їй майно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення оскаржуваного договору дарування спірне нерухоме майно (подароване) мало статус самочинного будівництва, воно не належало на праві власності дарувальникові ОСОБА_6; у обраний ним спосіб, в порушення вимог ст. 203 ЦК України, дарувальник не мав права його відчужувати на користь іншої особи.

Внаслідок укладення 29 червня 2011 року договору дарування, ОСОБА_7 отримала право на оформлення правовстановлюючих документів на подароване майно, що суперечить положенням ст. 376 ЦК України, порядку оформлення права власності на самочинне будівництво та інтересам Держави.

За таких обставин, суд дійшов до висновків про недійсність оскаржуваного договору (ст. 215 ЦК України) та застосував правові наслідки недійсності правочину (ст. 216 ЦК України).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і ухвалюючи у справі нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд керувався тим, що прокурором Чигиринського району Черкаської області не доведено порушення інтересів Держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області при укладенні оскаржуваного договору дарування.

Крім того, фактично, прокурор звернувся до суду з позовною вимогою щодо повернення подарованого майна дарувальникові в інтересах ОСОБА_6, однак дарувальник є відповідачем у справі, що суперечить процесуальному законодавству. ОСОБА_6 до органів прокуратури з вимогою захистити його права не звертався, проти позову заперечує, тому прокурор перевищив свої повноваження і позов не підлягає задоволенню.

З такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Зі змісту заявлених позовних вимог та обґрунтування позову, вбачається, що позов заявлено прокурором в інтересах Держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Черкаській області, а не ОСОБА_6

Підставою для звернення до суду з позовом стало порушення інтересів Держави щодо отримання передбачених законом виплат пов'язаних з оформленням права власності на самочинне будівництво, які спрямовуються на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Мельники Чигиринського району Черкаської області, тощо, крім того, спроби порушення відповідачами порядку передбаченого законодавством для погодження та оформлення права власності на самочинне будівництво.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Правові наслідки самочинної забудови, здійснюються власником на його земельній ділянці, встановлюються ст. 376 ЦК України (ч. 4 ст. 375 ЦК України).

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Апеляційний суд не вірно визначив характер правовідносин, що виникли між сторонами, невірно трактував підстави та предмет позову, не врахував вимоги ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України та того, що ОСОБА_6 побудував самовільне будівництво в АДРЕСА_1 з порушенням відповідної процедури погодження будівництва, не дотримався вимог норм ст. 376 ЦК України, питання перед компетентними державними органами про оформлення права власності на нього не ставив, а тому не набув права розпоряджатися ним. Крім того, фактично, подарував його на підставі рішення суду, яке не набрало законної сили всупереч інтересам держави і суспільства та поза межами своїх законних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскаржуване рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. ст. 212- 214 ЦПК України, воно підлягає скасуванню із залишенням в силі законного і обґрунтованого рішення суду першої інстанції, як того вимагає ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області - задовольнити.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 31 жовтня 2012 року скасувати.

Рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 16 липня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.