Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Матвєєвої О.А., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 01 листопада 2012 року,

У лютому 2012 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на самовільно реконструйований гараж, позначений на плані літ. "Г", розмірами 3,58 х 5,5 м., що знаходиться в будинковолодінні по АДРЕСА_1.

На обґрунтування позовних вимог послалася на те, що 20 квітня 1970 року на підставі договору купівлі-продажу нею придбано у власність будинковолодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. До складу вищезазначеного будинковолодіння також належить цегляний гараж. 28 травня 2002 року після проведеної реконструкції, позивачем отримано свідоцтво на право власності на все вищевказане будинковолодіння, зокрема й на гараж. рішенням виконкому Дрогобицької міської ради їй було надано дозвіл на проектування та реконструкцію гаража під господарську комору на приватизованій земельній ділянці площею 172 кв.м. у вказаному будинковолодінні. Разом з тим за результатами проведення Дрогобицьким МБТІ та ЕО технічної інвентаризації було виготовлено технічний паспорт та встановлено, що позивачем самовільно реконструйовано гараж. Виходячи з вищевикладеного, позивач просила суд позов задовольнити, визнати право власності на самочинне будівництво.

рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 01 листопада 2012 року, позов задоволено, визнано за ОСОБА_1 право власності на самовільно реконструйований існуючий гараж, позначений на плані літ. "Г", розмірами 3,58 х 5,5 м, що в будинковолодінні по АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що будівництво не суперечить суспільним інтересам та вимогам генерального плану міста.

Проте з такими висновками погодитися не можна, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 335 ЦПК України суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення у справі не відповідають.

Судами встановлено та вбачається із матеріалів справи, що позивачу на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, видане виконкомом Дрогобицької міської ради від 28 травня 2002 року на підставі рішення № 106 від 23 травня 2002 року, на праві приватної власності належить будинковолодіння по АДРЕСА_1 до складу якого входить гараж, який був придбаний позивачкою разом із будинком у держави в особі Дрогобицького міськвиконкому 20 квітня 1970 року.

Вищезазначене будинковолодіння розташоване на земельній ділянці, загальною площею 0,0172 га, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 542054 від 20 січня 2009 року, виданого Управлінням Держкомзему у м. Дрогобичі для ведення садівництва (а. с. 9)

Пунктом 1.9 рішенням Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 24 червня 2009 року № 158 ОСОБА_1 було надано дозвіл на проектування та реконструкцію існуючого гаража під господарську комору на приватизованій земельній ділянці площею 172 кв. м у будинковолодінні на АДРЕСА_1, проведеною 21 вересня 2011 року відділом державного контролю забудови території, встановлено що ОСОБА_1 на належній їй на праві приватної власності земельній ділянці в порушення законодавства проводить будівельні роботи з реконструкціі та добудови гаража на АДРЕСА_1 без права на виконання будівельних робіт та проектної документації, затвердженої згідно з чинним законодавством (а. с. 50).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Задовольняючи позов, суди застосували наведену правову норму.

Однак у пункті 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 (v0006740-12) "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз'яснено, що не може бути застосовано правила статті 376 ЦК при вирішенні справ за позовами про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі (ганок, веранда, мансарда тощо).

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 (v0007700-91) "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на будинок" із наступними змінами роз'яснено, що різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про звернення позивача до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації та про результати розгляду такого звернення.

Пунктом 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 (v0006740-12) "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз'яснено, що в разі, якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 346, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 березня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 01 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення такого змісту:

"У позові ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання права власності на самочинно реконструйований гараж, позначений на плані літ. "Г", розмірами 3,58 х 5,5 м, що знаходиться по АДРЕСА_1."

рішення оскарженню не підлягає.