Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Гвоздика П.О., суддів: Горелкіної Н.А.,Завгородньої І.М., Євтушенко О.І.,Ситнік О.М.,розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення набутих грошових коштів без достатньої правової підстави, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2012 року,

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 16 травня 2011 року між нею та ОСОБА_7 укладений попередній договір про намір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, за умовами якого остання зобов'язалася до 17 червня 2011 року підготувати усі необхідні документи для укладення договору купівлі-продажу. У день укладення попереднього договору позивачка передала ОСОБА_7 16 тис. грн., що підтверджено розпискою.

Вказувала, що ОСОБА_7 до визначеної дати не підготувала необхідні документи, 17 червня 2011 року сторони уклали доповнення до попереднього договору від 16 травня 2011 року, згідно якого позивачка передала відповідачці ще 40 тис. грн., але у подальшому ОСОБА_7 відмовилася продавати квартиру та повертати отримані кошти.

Просила суд стягнути з ОСОБА_7 на її користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 56 тис грн. та штраф у розмірі 16 тис. грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2012 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 56 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У іншій частині позову відмовлено.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2012 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2012 року у частині стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 56 тис. грн. скасовано, у задоволенні цієї частини позову відмовлено. У іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що кошти, передані ОСОБА_6 ОСОБА_7 за попереднім договором не є завдатком у розумінні ст. 570 ЦК України, тому мають бути повернуті позивачці.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції вважав, що завдаток, переданий покупцем продавцю міг бути повернутий лише у випадку відмови продавця від укладення договору, тому підстави для повернення сплачених покупцем коштів відсутні.

Із такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

За вимогами статей 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Однак вказані вимоги апеляційним судом дотримані не були.

Судами встановлено, що 16 травня 2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали у простій письмовій формі попередній договір про наміри купівлі-продажу об'єкта нерухомості, а саме квартири АДРЕСА_1. На виконання умов договору 16 травня 2011 року ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 16 тис. грн., що еквівалентно 2 тис. доларів США завдатку (а.с. 6-8).

Відповідно до доповнення до попереднього договору від 17 червня 2011 року ОСОБА_6 передала ОСОБА_7 40 тис. грн. завдатку (а.с. 9).

У наступному до попереднього договору вносилися зміни щодо терміну укладання основного договору та умов, на яких він буде укладений.

Договір купівлі-продажу квартири укладено не було, оскільки ОСОБА_6 для укладення угоди не з'явилася, про що складено акт ОСОБА_7, який не посвідчено нотаріусом.

Тобто, між сторонами укладено попередній договір, умови якого та наслідки невиконання врегульовано ст. 635 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Предметом попереднього договору між сторонами зазначено об'єкт нерухомого майна - квартиру. Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Вимоги щодо форми договору дотримано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У ч. 2 ст. 216 ЦК передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину.

Крім того, завдаток є способом забезпечення зобов'язання, що передбачено ст. 570 ЦК України.

Між сторонами попереднього договору жодних зобов'язань не виникло, оскільки договору укладено не було, тому передані кошти ОСОБА_6 не можуть вважатися завдатком.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про необхідність повернення переданих коштів ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції неправильно встановив правовідносини, що виникли між сторонами та неправильно застосував закон, що регулює спірні правовідносини і скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції належить скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Керуючись статтями 333, 336, 339, 342, 343, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 07 грудня 2012 року скасувати, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.