Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Леванчука А.О., Матвєєвої О.А., Нагорняка В.А., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 20 квітня 2012 року,

У липні 2011 року позивач ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому з урахуванням уточнень, просила відшкодувати моральні збитки в сумі 100 тис. грн, завдані ушкодженням здоров'я малолітній ОСОБА_2.

На обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 15 червня 2009 року близько 07 години 50 хвилин по вул. В.Тирнівській у напрямку вул. Г. Сталінграду в м. Полтаві рухався автомобіль НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, який напроти будинку № 13 скоїв наїзд на малолітнього пішохода-ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, котра переходила проїзну частину дороги справа наліво по ходу руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переходу, визначеного дорожньою розміткою та дорожніми знаками. У результаті наїзду потерпіла ОСОБА_2 отримала тяжкі тілесні ушкодження та знаходилася на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні ДМКЛ м. Полтави з 15 червня 2009 року по 07 липня 2009 року з діагнозом відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку тяжкого ступеня, лінійний перелом потиличної кістки з переходом в основу черепа, субапоневротична гематома правої тім'яної ділянки, лівобічний посттравматичний гемотемпаніт, посттравматичний пульмоніт, множинні садна спини та кінцівок. Згідно з вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2010 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України до позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. В результаті злочину малолітня ОСОБА_2 зазнала моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях внаслідок отримання фізичної та психологічної травм, тривалого часу лікування, характеру і тривалості страждань, погіршення стану здоров'я, істотність вимушених змін у житті, виникненні негативних емоцій, психологічного навантаження, роздратованості, нервової напруги у відносинах з рідними, неможливості ведення звичайного способу життя, котру оцінює в 100 тис. грн та яку ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2, моральну шкоду в розмірі 20 тис. грн.

Вирішено питання судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 20 квітня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Частково задовольнивши позов та стягнувши з відповідача на рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, 20 тис. грн, суд першої інстанції обґрунтовано керувався принципами розумності та справедливості, врахувавши глибину душевних страждань, стан здоров'я, наслідки, вимушені зміни у життєвих стосунках потерпілої.

Апеляційний суд, скасувавши рішення суду першої інстанції та відмовивши в задоволенні позову, виходив із того, що судом першої інстанції помилково було вирішено питання про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 тис. грн, оскільки сума моральної шкоди визначена судом вже була сплачена відповідачем згідно з мировою угодою, яку сторони підписали під час розгляду кримінальної справи.

Проте з такими висновками цілком погодитися не можна, зважаючи на наступне.

Статтею 213 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судом встановлено, що 15 червня 2009 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_3 скоїв наїзд на малолітню ОСОБА_2, якій було завдано тяжких тілесних ушкоджень.

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2010 року ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні злочинну, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст. 1167 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з положеннями ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Ухвалюючи рішення про стягнення моральної шкоди судам необхідно керуватися положеннями Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року (v0004700-95) , де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Із матеріалів справи вбачається, що 22 січня 2010 року під час розгляду цивільного позову ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та АСТ "Вексель" про відшкодування матеріальних та моральних збитків у кримінальній справі, позивачем було надано заяву про зменшення позовних вимог в рахунок відшкодування моральної шкоди з 49 тис. грн до 20 тис. грн (а. с. 31)

Кріт того, сторонами у справі було подано заяву про укладення мирової угоди між сторонами, згідно з якою 22 січня 2010 року відповідач сплачує 10 тис. грн, а залишкову суму, 10 тис. грн., сплачує кожного наступного місяця у сумі 1 тис. грн., починаючи з 01 березня 2010 року. (а. с. 32)

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2010 року заявлений у справі представником потерпілої та прокурором цивільний позов залишено без розгляду для вирішення його в порядку цивільного судочинства (а. с. 9 - 10).

Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що сторонами у справі було укладено мирову угоду та виконано її умови, оскільки вищезазначеним вироком суду цивільний позов було залишено без розгляду, що не позбавило позивачку звернутися з ним до суду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов та визначаючи розмір моральної шкоди, встановив всі обставини у справі, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості та дійшов висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 тис. грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на вищевикладені обставини уваги не звернув, висновки суду першої інстанції не спростував та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо його законності й обгрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке ухвалено згідно із законом, що відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336 та 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 20 квітня 2012 року скасувати, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.